«Бенедикт XVI – улюбленому синові Яцекові Пилю…»

На свячення єпископа-помічника Одесько-Сімферопольської дієцезії 5 січня ц.р. зібралося чимало гостей.

Велике діло – сім’я

Це просте спостереження раз по раз спадало на думку того суботнього дня. Приїхали чи не всі в Україні сущі католицькі єпископи, на чолі з Апостольським нунцієм Томасом Галліксоном і митрополитом Львівським Мечиславом Мокшицьким – головними консекраторами. Був єпископ із сусідньої Молдови Антон Коша, ординарій Кишинівський, представники східного обряду – екзарх Одесько-Кримський УГКЦ Василь Івасюк, єпископ-помічник Львівський Венедикт Алексійчук, та чимало інших гостей. Зокрема, з’їхалися до Одеси на консекрацію свого співбрата отці облати Непорочної Марії: з усієї України, Польщі, Білорусі, ба навіть із Туркменістану. «Наші» поприїжджали зі своїми парафіянами, і двір перед катедрою від самого ранку був заповнений вітаннями, вигуками і радісними обіймами: які у вас новини? Де ви зараз? А як там ваш храм, уже добудували? А як там ваш дитячий будинок? – добре, а який саме, бо тепер їх у нас уже три? О, хай Бог благословляє!!

Про «велику облатську зустріч» усміхнувся й о.Генріх Камінський із Чернігова, коментуючи цю подію спеціально для CREDO:

– Так, облати з’їхалися до Одеси немов на якесь спеціальне зібрання, бо сьогоднішня подія вельми важлива: для всієї Церкви в Україні, але також і для нас, облатів. Подія важлива і радісна, й ми хочемо бути сьогодні разом з о.Яцеком у молитві, коли Святий Дух буде настановляти його на слугу Церкви тут, в Україні. Наші серця переповнені вдячністю Богові і глибокою молитвою, щоб Господь допоміг своєму слузі добре виконати пастирську місію. Це справді великий дар для Церкви, коли є пастирі, які від імені Апостолів проповідують святе Євангеліє, уділяють святих Таїнств, навчають християнський люд, ведуть людей до неба. Це дуже важливо сьогодні, коли люди прагнуть «будувати небо на землі» й забувають про «вектор вічності», яким потрібно керуватися навіть більше, ніж клопотами про справи земного життя. Ми сподіваємося, що Господь дасть о.Яцеку довгі, плідні роки служіння в Церкві України, в Одесько-Сімферопольській дієцезії. Ми як облати солідаризуємося з ним, молимося за нього, є з ним сьогодні у цей важливий день – і з певністю будемо підтримувати його в подальшому служінні. Це перший єпископ-облат в Україні, у Польщі їх немає, так що це ще й виняткова радість для нас, поляків. Вочевидь ніхто не є пророком, щоби сказати, чи хтось «заслужить» собі єпископство активною працею – тож для нас це був великий позитивний подив, хоча «по-людському» то можна було передбачити. Однак єпископство завжди є даром від Бога, я певен, і за це Богові треба дякувати. Хоч би де ми були, хоч би де служили – ми завжди служимо Церкві, така наша місія. І наш засновник, св.Євген де Мазенод, який був єпископом у Марселі, у Франції, дав облатам такий завіт: ми маємо бути помічниками єпископів у їхньому служінні Богові. Тож тепер він буде єпископом-помічником, а ми будемо підтримувати його: чи ті облати, які є в Одеській дієцезії, чи то вся Делегатура… Нехай Господь його благословить на добре служіння Церкві!

Отакі «подарунки під ялинку» чекали на о.Яцека Пиля того святкового дня.

Sollicitudo – піклування

Про ту само місію єпископів згадав у своєму вітальному слові під час урочистостей і Апостольський нунцій в Україні Томас Едвард Галліксон. «Можна почути запитання – навіщо примножувати єпископів у дієцезії? – сказав він, зокрема. – Відповіддю є слово sollicitudo: піклування. У цей Рік Віри ми можемо особливо підкреслити піклування єпископа про віру в дієцезії, щоб усі люди мали змогу пізнати Ісуса Христа, Бога Живого та Істинного».

Своє вітання архиєпископ Томас проголосив українською мовою. І на думку мимоволі спало, що деяким нашим державним діячам варто було би повчитися в цього американця, призначеного в Україну всього півтора роки тому.

До речі, й уся Служба Божа була українською мовою, включно з обрядом єпископської консекрації (до постання якого чимало доклався той-таки о.Яцек Пиль). Різдвяні співи, світлий храм, чудовий настрій створювали цей день – і, певно, доброму настроєві чимало посприяло те, що задовго перед початком урочистої св.Меси у красивих конфесіоналах катедри не забракло сповідників. Особливої піднесеності святу додали як багатоголосий професійний спів хору, що виконував і колядки, і латинські та італійські співи, так і прекрасно заспівана латиною Літанія до Всіх Святих. Висвячуваний лежав долілиць перед вівтарем, доки Церква молилася над ним. Потім було намащення, вручення єпископських знаків: митри, пасторалу, персня… Між іншим, вручений єпископом-ординарієм Броніславом Бернацьким золотий перстень своєму дорогому о.Яцеку подарували парафіяни з Гнівані. Отакі вони, «золоті підвали Ватикану». Цей перстень має на печатці зображення хреста. А ще один перстень новий єпископ отримав з рук митрополита Мокшицького: срібний, подарований від Бенедикта XVI, з його іменним знаком усередині та зображенням Христа Доброго Пастиря на печатці.

Проповідь того дня виголосив єпископ-помічник Києво-Житомирської дієцезії Станіслав Широкорадюк.

Батьки, отці, сини, брати

Коли зачитували буллу про призначення о.Яцека єпископом і дозвіл прийняти свячення від будь-якого законно встановленого католицького єпископа, неможливо було не зворушитися. «Бенедикт XVI – улюбленому синові Яцекові Пилю»… А потім покладання рук, довго, бо співбратів у священстві та єпископстві – третина храму. Трохи розгублена посмішка нововисвяченого і ще незвичний колір єпископської шати. Подарований співбратом у єпископстві Станіславом Широкорадюком єпископський хрест. Перший прохід по храму і вділення першого єпископського благословення.

Фото: Харківсько-Запорізька дієцезія

Потім святковий обід, «офіційні» вітання в мікрофон та «неофіційні» – довгою чергою до нововисвяченого. Спогади від колишніх однокурсників та настоятелів, вітання від представників польських дипломатичних місій та від родини. Обійми, благословення. За одним зі столиків – тихо і скромно сидять четверо людей, дожидаючи своєї черги на розмову: 78-річний уже п.Вацлав Пиль зі своєю дружиною, 72-річною п.Маріанною, і дві сестри. Марія заміжня, а Катерина – сестра зі згромадження Служок Пресвятої Діви. На святі вона переказала єпископу Яцеку вітання від «маргаритки», яку сама створила для молитви за свого брата-священика. (Наступного дня, до речі, під час приміційної Меси, вона грала на гітарі та співала пісню до Діви Марії, а нововисвячений єпископ сказав, що присвячує цю пісню Матері-Церкві, а також усім матерям, присутнім у храмі, бо саме від матерів так багато залежить; і ще своїй мамі, яка приїхала попри хворобу.)

Батьки єпископа виглядали притихлими, немовби зачарованими.

– Я як почув у Радіо Ватикан про його призначення, – сказав спеціально для CREDO п.Вацлав, – то був дуже здивований. А як священик оголошував новину у парафії, то я думав: чи то правда, чи сон? Бо сам собі не вірив. Сьогодні на Месі кілька разів серце стукало так, що сльози текли з очей від радості… я й не сподівався такого Божого благословення! Хоча ми й молилися, він був присвячений Богові ще від лона матері. Як ми побралися, то прагнення наші були такі: щоби подружжя було багатодітне, і щоби першу дитину, яка прийде на світ, присвятити Богові – якщо лиш Господь Бог прийме нашу інтенцію. І так сталося. Дякуємо всім за спільне пережиття цієї радості, що стільки людей з’їхалося звідусіль, і парафіяни, і сестри-монахині, і брати орденські – всім щасти Боже!

Родина: сестра Марія, єпископ Яцек Пиль, мама – п.Маріанна, сестра Катерина, тато – п.Вацлав.

По завершенні святкувань своїми враженнями для CREDO коротко поділився єпископ-ординарій Броніслав Бернацький:

– Я дуже радий, що він став єпископом. Я здавна знаю його як справді відданого священика: відданого Церкві, католицькій вірі, працьовитого як у молитві, так і у відбудові храмів. Вони дуже потрібні – бо храм сам по собі притягує людей, а в Одесько-Сімферопольській дієцезії їх усе ще бракує. Я бажаю єпископові Яцеку Божого благословення у будуванні Католицької Церкви, духовно і матеріально, на півдні України. Аби йому на все вистачало сил і часу!

Редакція CREDO приєднується до побажань на адресу єпископа Яцека: ad multos annos!

Фото: Борис Бухман, Ірина Єрмак