Християнській радості присвятив Папа Франциск свою проповідь під час ранкової св.Меси, правленої в каплиці Дому св.Марти. Він зазначив, що ця радість є не веселістю, яка випливає з благополучних життєвих обставин, а даром Божим, що виповнює людину зсередини.
Євхаристію з Папою співслужили ординарій Меріди (Венесуела) архиєпископ Бальтазар Енріке Поррас Кардосо, абат – предстоятель бенедиктинців о.Ноткер Вольф OSB. У Службі Божій взяла участь група працівників Ватиканського Радіо на чолі з генеральним директором папської радіостанції о.Федеріко Ломбарді SJ.
Наголошуючи на радості учнів, про яку говорить літургія поміж Вознесінням та Зісланням Святого Духа, Папа сказав, що християнин має бути свідком істинної радості, яку дає Ісус.
«Християнин – це людина радості. Цього нас навчає Ісус, цього нас навчає Церква, зокрема у цей період. Чим є ця радість? Чи це проста веселість? Ні, це не те саме. Веселість – добра, веселитися добре. Але радість є чимось більшим, чимось іншим. Вона є чимсь, що не випливає з кон’юнктурних мотивів, благополучних зовнішніх обставин поточної миті: вона є чимсь глибшим. Вона є даром. Веселість, якби ми хотіли нею жити щомиті, зрештою замінюється на легкість, поверховність, а ще й провадить нас до якогось стану браку християнської мудрості, робить нас трохи глупими, наївними, правда? Все є забавою… Радість є чимось іншим. Радість є даром Господа. Вона виповнює нас зсередини. Це немовби помазання Святим Духом. Цю радість ми знаходимо в упевненості, що Ісус є з нами і з Отцем», – сказав Папа Франциск.
Разом із цим Папа спитав: чи можна якось затримати цю радість, законсервувати, щоб вона супроводжувала нас завжди?
«Ні, бо якби ми хотіли мати радість тільки для себе самих, то зрештою вона слабшає, наше серце стає трохи збайдужіле, а наше обличчя не переказує вже великої радості, а тільки ностальгію, нездорову меланхолію. Часами такі християни мають більш меланхолійні обличчя, ніж перець в оцті… ніж обличчя людей, власне, радісних, які мають красиве життя. Радості не можна затримати: треба постійно йти вперед. Радість – це чеснота-паломник. Це дар, який слідує шляхом життя, слідує за Ісусом: через проголошення, проповідування Ісуса радість продовжує і розширює дорогу. Це, власне, чеснота людей великих, тих великих, хто стоїть вище за людську малість, на дає вплутати себе у малі внутрішні справи спільноти, Церкви – вони завжди позирають на горизонт!» – зазначив Святіший Отець.
Радість є чеснотою паломника, повторив Папа. Християнин співає з радості і йде вперед, несучи свою радість. Це чеснота просування вперед; більше ніж чеснота – це дар.
«Це дар, який провадить нас до чесноти великодушності. Християнин – великодушний, він не може бути малодушним. Саме великодушність є чеснотою дихання, чеснотою постійного прагнення вперед і повноти Святого Духа. Радість – це благодать, про яку ми повинні просити Господа. Особливо ж цими днями, коли Церква нас заохочує, щоб ми просили про радість. Це також і прагнення, яке штовхає християнина вперед. Що більшим є твоє прагнення, то більшою буде радість. Християнин – людина прагнення: прагнення завжди більшого на дорозі життя. Просімо Господа про цю благодать, цей дар Святого Духа: християнську радість. Далека від суму, далека від простої веселості… вона є чимсь інакшим. Це благодать, про яку треба просити», – сказав Папа Франциск.
На завершення він зазначив, що великим приводом для радості є сьогоднішня присутність у Римі коптського патріарха Александрії Тевадроса (Теодода) ІІ. Це привід для радості, підкреслив він, бо то брат, який прибуває, аби відвідати Церкву Рима, розмовляти і спільно пройти частину шляху.
За матеріалами: deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
