Не бути «накрохмаленими» християнами, мати мужність віри і допомагати ближньому, закликав Папа Франциск у своїй промові до 200 тисяч осіб. Увечері 18 травня вони зібралися на площі св. Петра для участі в молитовному чуванні перед П'ятидесятницею, яке було присвячене церковним рухам, новим спільнотам та об'єднанням мирян.
Члени Руху Фоколарів, Оновлення у Святому Дусі, Неокатехументальної дороги, Рухів «Спільність і визволення», «Нові Горизонти», спільноти Святого Еґідія, парафіяльні активісти ділились своїми свідченнями, розповідаючи про те, як зуміли подолати сімейні труднощі, про перехід від життя, далекого від віри і Церкви, до зустрічі з Христом, до звіщення Євангелія в середовищі, в якому працюють чи вчаться, до зустрічі з Христом в обличчі бідних.
Папа прибув на площу о 17.30 на білому відкритому джипі і протягом півгодини об'їжджав всі сектори площі і частину прилеглої вулиці Кончіліаціоне. Потім настав довгоочікуваний момент діалогу між Папою і тисячами людей. Це була не промова «з папірця», а спонтанна відповідь на чотири питання.
Відповідаючи на перше питання: «Як Ви досягли у своєму житті переконаності у вірі?», – Папа
розповів про свою бабусю, яка була його першою вчителькою віри. Вона вчила його, що означає вірити, водила до храму. Вона, як дуже багато бабусь та матерів, з любов’ю передавала віру в родині.
Святіший Отець розповів також і про своє покликання до священицького життя, яке він відчув під час сповіді 21 вересня 1953 року, збагнувши, що Господь Бог на нього чекає і що він повинен стати священиком. Віра зроджується з контакту з Господом Богом, сказав Папа, підкреслюючи важливість Пресвятої Євхаристійї та молитви на Розарії.
Як сьогодні переконливо повідомляти віру? – Таким було друге запитання. Папа відповів:
«Скажу лише три слова. Перше: Ісус. Хто для нас найважливіше? Ісус. Якщо ми йдемо вперед разом з організацією, з кимось іншим, але без Ісуса, – ми нікуди не йдемо. Це неправильно. Друге слово – молитва. Дивитися на лик Божий, а насамперед – і це пов'язано з тим, що я говорив раніше, – давати Йому дивитися на нас. Третє – це свідчення».
На запитання: «Що значить Церква повинна бути бідною і для бідних? Який внесок ми можемо зробитии, щоб впоратися з сьогоднішньою кризою?», – Папа Франциск відповів:
«Церква – не політичний рух і не якась добре організована структура, але, як каже Ісус, вона є сіль землі і світло світу, вона покликана робити присутньою у світі закваску Царства Божого; і вона робить це насамперед свідченням братерської любові, солідарності, підтримки».
Церква повинна бути відкритою і виходити на периферії людського існування. Папа наголосив, що убогість не є ідеологічною категорією, але богословською, вказуючи на убозтво Ісуса Христа. Він окремо підкреслив, що даючи милостиню, треба мати мужність дивитись в очі бідного, доторкнутись до його долоні, а не бездушно кинути гроші, адже через цю людину доторкаємось до страждаючого Христового тіла.
Відповідаючи на четверте питання, про визнання віру перед обличчям переслідувань і загрози життю, Папа сказав, що у сучасному світі більше мучеників, ніж це було у перших віках християнства. Святіший Отець наголосив, що звіщення Євангелія завжди супроводжує мучеництво й страждання. Мучеництво не є поразкою – це найвища форма свідчення. Папа додав, що часто переслідування християн не мають релігійної основи, але політичну чи суспільну та закликав щоденно молитись за переслідуваних та страждаючих за віру.
Молитовне чування завершилось спільним визнанням віри.
За матеріалами: Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
