Історія знахідки і атрибутації дивовижної римо-католицької реліквії 1‑ї половини XVIII ст. цілком може підпасти під визначення «Боже Провидіння».
Про це для РІСУ пише Дмитро Полюхович.
Для початку — передісторія
В одну з ночей 1936 року більшовицька влада висадила в повітря всі сакральні споруди Городка (крім 2‑х цвинтарних капличок). Вибухами були розтрощені костели св.Анни (1732) та св.Станіслава (1779), а також знищено православний храм Олександра Невського (перша половина ХІХ ст.). Дерев’яну ж Староринкову синагогу XVIII ст. просто спалили.
Камінь і цеглу зі зруйнованих храмів використали для «будівництва соціалізму». Зокрема зі «станіславських» будматеріалів постала чимала споруда міського клубу та «Чайна». Останню взагалі звели на місці, де стояв костел.
Станом на другу половину ХХ ст. про знищені сакральні споруди нагадували хіба старі світлини, зроблені Стефаном Таранушенком і Павлом Жолтовським під час експедиції Поділлям, яку 1930 року організував Харківський музей українського мистецтва.
Здавалось би, матеріальних свідчень про знищені храми більше не залишилося — якщо не враховувати решток підпорної стіни, на якій колись стояла дзвіниця костелу св.Анни. Але тут сталося перше диво.
Костел св. Анни. Фото Стефана Таранушенка
Явлення святині
Десь у 2016 р. в Городку тривали роботи зі зведення нового гонорового приміщення для Городоцького краєзнавчого музею (існує від 1969 року). Після оновлення він дістав неформальну назву G-MUSEUM.
Що в райцентрі почали будувати велику музейну споруду — вже диво! Але тут знайшлися меценати: подружжя науковців і бізнесменів Миколи й Галини Гуменюків. Пан Микола Гуменюк, зауважимо, родом із Городоччини.
Для України це воістину диво. Наприклад, у столичному Києві останню споруду, спеціально зведену як музейну, відкрили аж 1982 року. Йдеться про музей Леніна, якщо кому цікаво. А тут — маленький районний центр (сьогодні вже й колишній). Якби не цей щедрий меценатський проєкт — відкриття, про яке мова далі, й не сталося би.
Влітку 2017 р. впорядковували майданчик під уже майже збудованим музейним приміщенням. Того дня копали траншею під підпорний мур. Автор цих рядків має корисну звичку завше оглядати земляні роботи, особливо коли вони ведуться в історичному центрі. Частенько такий огляд дарує нові відкриття. Так сталося і цього разу: на дні траншеї лежала велика каменюка з якимсь давнім написом. Діставати її робітники аж ніяк не збиралися. Фундамент мав бути залитий поверх знахідки. Звісно, що для робітників і бригадира думка простого перехожого нічого не вартувала. Довелося терміново викликати керівника відділу культури Городоцької міськради Олега Федорова. На щастя, того дня він не поїхав до Хмельницького, як планувалося (ще один збіг).
Зрештою з траншеї видобули три видовжені вапнякові блоки. З написом був лише один (однак давно вже розколотий на дві частини). Вірогідно, що все то були фрагменти однієї плити; але написи вціліли тільки на одній.
Як з’ясувалося, то були бордюри старої дороги. Її десь у 1950‑ті її засипали, а нову проклали поруч.
На жаль, єдині слова, які можна було прочитати — «Cernis pro…» (тобто «Ви можете побачити/ви бачите» — лат.), мало про що говорили. Були й окремі літери, але зрозуміти, до чого вони, не вдавалося.
Одразу виникла версія, що це уламок знищеного комуністами храму св.Станіслава, який стояв колись менш ніж за сотню метрів від місця знахідки.
Сама ж знахідка несла в собі одразу цілу низку сенсів:
Реліквію Городоцькому краєзнавчому музею (G-MUSEUM) подарувала сама подільська земля при будівництві для нього нової споруди.
Це реліквія була явно пов’язана з одним зі знищених римо-католицьких храмів. Це особливо важливо, враховуючи, що третина жителів Городка — поляки та римо-католики. До цього про знищені костели нагадували тільки фотографії.
Це був би експонат, який наочно показує вандалізм і варварство режиму більшовиків. Зруйнований храм перетворили на дорожній бордюр. Теж дуже важливо як наочний приклад, особливо для школярів!
Знахідку відмили, відчистили й урочисто занесли до майже збудованого нового приміщення музею…
Однак незабаром її викинули на вулицю як непотріб, і фрагменти блоку з написами ще довго валялися біля бічного входу до G-MUSEUM. Водії фур, які привозили будматеріали для внутрішніх робіт та новітнє обладнання для закладу, підпирали історичними каменюками колеса.
Згодом реліквію все ж прибрали від дверей (бо виглядало неохайно). На щастя, принаймні не викинули на смітник, а кинули під бічною стіною G-MUSEUM, де вона стоїть і досі та вже й мохом поросла. На фото, зауважимо, добре видно, як реліквія виглядала в 2017‑му, на момент знахідки, і як — сьогодні…
Розв’язана загадка
Тим часом загадкова каменюка не давала автору цих рядків спокою. Хотілося довідатися по знахідку більше. І тут знову випадок!
Від початку автор був переконаний, що знайдений камінь походить із костелу св.Станіслава. Але слова «Cernis pro…» не давали спокою. Подумалося: а чи не могли їх вжити у якомусь фундаційному написі, що був на стінах храму св.Станіслава, і чи немає паралелей з іншими подібними написами?
В архіві з файлами старих світлин пам’яток Городка, зроблених експедицією Стефана Таранушенка і Павла Жолтовського 1930 року, досить доречно виявилася ціла фотосесія з костелу св.Анни (1732), що стояв колись на протилежному березі Смотрича.
Серед світлин, — головний вхід до храму прикрашений чималою фундаційною таблицею. Щоб ви не сумнівалися: слова «Cernis pro…» на тій таблиці знайшлися. І не лише вони!!!
Як з’ясувалося, маємо абсолютно повний збіг понівеченого фрагменту з написом із фундаційною таблицею з костелу св.Анни. Тобто як матеріал під дорожній бордюр комуністи колись використали розбиту меморіальну дошку знищеного ними храму.
Отже повний текст латиною:
«DTOM [Deo Trino Optimo Maximo] Ad mariorem gloriam divinissimae matris verbi parenti/parentis atque sancti Ioanis Baptistae fundatoris patroni hoc opus quod cernis pro possibili peculiorum suorum aeretum/erectum piis elemosinis exstruxit admodum reverendus Ioannes Moledzinski. Anno Domini 1732 do die 25 Augusti».
Переклад українською люб’язно зробив ректор Інституту богословських наук Непорочної Діви Марії в Городку о.Олег Жарук:
«DTOM (Для Бога в Трійці найкращого і найвеличнішого). Для більшої честі Пресвятої Богородиці, Матері Слова і святого Йоана Хрестителя — покровителя фундатора, цю справу, яку ти бачиш, споруджену, згідно з можливостями своїх засобів та щедрою фундацією, збудував превелебний отець Ян Молендзінський. Року Божого 1732 дня 25 серпня».
Первинна версія, що це фрагмент оздоблення давнього костелу, виявилася стовідсотково правильною. От лише храм — інший. Останнє, до речі навіть підвищує важливість знахідки.
Костел св. Анни колись був не лише найдавнішим (станом на ХХ ст.) мурованим храмом Городка. Саме до цього костелу колись перевезли з Кам’янця-Подільського знамениту на все Поділля чудотворну ікону св.Антонія Падуанського, якого вважають небесним покровителям Городка. Саме тут вона впродовж тривалого часу й зберігалася, аж доки не була перенесена до костелу св.Станіслава, а пізніше, після знищення храмів, — до цвинтарної римо-католицької каплички, на місці якої нині стоїть новий храм св.Станіслава, єпископа і мученика.
Нагадаємо, що саме завдяки знаменитій іконі цей костел нещодавно підвищили до статусу санктуарію. І шлях до цього санктуарію почався від дверей костелу св.Анни. Дверей, які колись прикрашала меморіальна фундаційна таблиця, понівечені більшовиками рештки якої досі валяються під стінами G-MUSEUM.
«Віднайдення фундаційної таблиці з костелу св.Анни є наслідком Божого Провидіння і великою подією для римо-католиків Городка та усього Поділля, — каже о.Віктор Лутковський MIC, настоятель парафії св.Станіслава, єпископа і мученика. — Колись цей храм був найдавнішим у Городку. Тепер кожен зможе доторкнутися до зруйнованої комуністами святині. Ця віднайдена реліквія для нас є великою святинею і знаковою подією».
І останній та теж якийсь містичний збіг — з усього чималого тексту до наших днів дійшли лише слова «cernis pro»: ВИ БАЧИТЕ. Так: усі тепер можуть бачити, що залишилося від давнього храму, бачити одну з головних реліквій цього храму і бачити яскраве матеріальне втілення злочинних дій безбожної комуністичної влади (була окраса храму — став дорожній бордюр).
Воістину — cernis pro!
фінансово.
Щиро дякуємо!
