Блаженні тихі, бо вони успадкують землю

Роздуми до Слова Божого на суботу ХV звичайного тижня

Він не буде ні змагатися, ні кричати і голосу його ніхто не буде чути на майданах. Він очеретини надломаної не доломить і гнота тліючого не загасить, аж поки не доведе право до перемоги. На його ім'я будуть надіятися погани. (Мт 12, 19-20)

Мені, як священику, частенько доводиться чути нарікання різних людей такого типу: «чому Бог його не покарає», «скільки вже можна терпіти», та прокльони типу «Бог напевно його покарає». Бог їм представляється таким собі поліцейським, що мусить цього винуватця закувати в кайдани і відлупцювати батогом або поліцейською дубинкою, тому відсутність кари зі сторони Бога часто розцінюють як взагалі відсутність Бога в цьому світі. Також існує переконання, що добитися будь чого можна лише силою і криком, як проявом сили.

Проте Христос присутній в нашому житті, хоча Його присутність дещо не збігається з нашими уявленнями про неї: «Він не буде ні змагатися, ні кричати і голосу його ніхто не буде чути на майданах». (Мт 12, 19). І як це не дивно лише цей метод є дієвим, ефективним і успішним: «Він очеретини надломаної не доломить і гнота тліючого не загасить, аж поки не доведе право до перемоги. На його ім'я будуть надіятися погани» (Мт 12, 20). В вічності будуть панувати не ті, що завойовували народи силою, але тихі, як говорить Ісус промовляючи блаженства: «Блаженні тихі, бо вони успадкують землю» (Мт 5,4). Це ще один парадокс Царства Божого, хоча для людини, що знає святе Писання в цьому немає жодного парадоксу, адже: «гнів людини не чинить справедливости Божої» (Як 1, 20).

Є також народна приказка, згідно якої зле дзвінке і його чути звідусіль, бо воно пусте в середині, а про добро і добрих людей нічого не чуємо і їх не зауважуємо, якраз тому, що вони в середині повні. Тихий є тихим не тому, що це його спосіб пристосування до життя або тому що він боязкий, але тому, що він не потребує кричати, оскільки в Його душі є Божий мир.

Чому ми часом кричимо, можливо саме тому, що відчуваємо пустоту своєї душі. Пустоту душі ми зможемо заповнити лише Богом, який є милосердний і радо хоче обдарувати нас своїми дарами, відтак знайдемо мир в своєму серці, а це і є мета нашої духовної боротьби, згідно слів св. Серафіма Саровського: «Знайди мир своєї душі і тисячі навколо тебе спасуться».