Під час загальної аудієнції Папа Лев продовжив роздуми про Христове Воскресіння у межах циклу катехиз «Ісус Христос — наша надія», приуроченого до Святого Року.
У світлі Великодня, вказав Святіший Отець, відкривається глибший сенс людського руху та діяльності: покликання людини до Божого спочинку в мирі й радості, — повідомляє Vatican News.
«Іноді під кінець дня, сповненого активності, ми відчуваємо порожнечу. Чому? Бо ми не машини — ми маємо “серце”. Більше того, можна сказати: ми є серцем». Так сказав Лев XIV, розпочинаючи роздуми для учасників загальної аудієнції в середу 17 грудня 2025 року, на площі св.Петра у Ватикані.
Це заключна частина роздумів із циклу «Ісус Христос — наша надія» присвячена таємниці Пасхи, тож цього разу Папа запропонував спільно замислитися над таємницею руху людського серця, яке прагне повернутися до джерела свого буття.
Небезпека орієнтирів сучасності
Людське життя відзначається безперервним прагненням діяти, досягати результатів — і відповідати вимогам швидкої ефективності, які сьогодні панують у багатьох сферах. Розмірковуючи над досвідом повсякденної діяльності, Лев XIV звернув увагу на те, що численні обов’язки, відповідальність і зусилля не завжди приносять внутрішнє задоволення. Людина часто відчуває втому, розпорошеність і втрату спокою, а інколи навіть спустошеність наприкінці днів, заповнених численними справами.
Ісус також був глибоко залучений у життя людей, не уникаючи труднощів і віддаючи себе до кінця. Однак надмірна зосередженість на діяльності, без звернення до внутрішнього виміру, «перетворюється на вир, який запаморочує нас, позбавляє спокою і заважає повноцінно жити тим, що справді важливе».
Серце як осердя людської особи
Святіший Отець підкреслив, що людина не створена як механізм, вона має серце — «символ нашої людськості, синтез думок, почуттів й прагнень». У цьому контексті він звернувся до слів Ісуса з Євангелія від Матея: «Де твій скарб, там буде і твоє серце» (Мт 6,21).
Справжній скарб не зводиться до матеріальних благ або фінансових інвестицій, які сьогодні часто стають об’єктом обожнювання — інколи ціною людських життів і руйнування створіння. Папа підкреслив, що розглядати життя у світлі Христового Воскресіння означає знайти доступ до сутності людської особи, до серця: cor inquietum — «неспокійного серця», про яке писав свя.Августин. Цей неспокій не є знаком хаосу, а вказує на глибоке прагнення людини до свого справжнього призначення — «повернення додому», до Бога, пояснив Святіший Отець.
«Справжня пристань серця полягає не у володінні благами цього світу, а в осягненні того, що може його повністю наповнити: Божої любові — або, точніше, Бога, який є Любов. Проте цей скарб можна знайти лише тоді, коли ми любимо ближніх, яких зустрічаємо на своєму шляху».
Святіший Отець зауважив, що саме наші ближні спонукають нас сповільнитися, уважно поглянути в очі одні одним, іноді — змінити плани або навіть напрямок руху.
Надія, заснована на Пасхальній таємниці
На завершення катехизи Папа зауважив, що людина не може жити без сенсу, який виходить поза межі минущого, а «таємниця руху людського серця полягає у поверненні до джерела свого буття, щоб зазнати радості, яка не минає і не розчаровує».
«Людське серце не може жити без надії, без усвідомлення того, що воно створене для повноти, а не для нестачі. Ісус Христос своїм Воплоченням, Страстями, Смертю і Воскресінням дав цій надії міцну основу. Неспокійне серце не розчарується, якщо увійде в динаміку любові, для якої воно створене. Пристань є певною: життя перемогло і в Христі перемагатиме кожну смерть нашого повсякдення. У цьому — християнська надія», — сказав Лев XIV.
фінансово.
Щиро дякуємо!
