Ми – подружжя Остапюк з міста Новоград-Волинський, що на Житомирщині. У нас є чудова нагода розділити з вами свої пережиття реколекцій, які відбулися у Ворзелі 22 -27 липня. Тема реколекцій – «Сесія по пілотуванню». Вони за останні 16 років у нашій дієцезії відбулися втретє.
Проводили їх гарне й мудре подружжя з Польщі п.Томаш і п.Беата, о.Марек, о.Олег Сартаков. Загалом на реколекціях було присутньо 14 родин. Ці зустрічі є великою благодаттю від Бога для нашої родини.
Рішення їхати на реколекції було несподіваним для нас. Маємо трьох дітей, найменшій дитині – 10 місяців. Тому було багато вагань: особливий догляд за дитиною, окреме харчування, умови проживання, загальний транспорт, матеріальні витрати, тощо. Ці вагання стали для нас великою спокусою злого духа. Тільки тоді, коли віддали ці проблеми на волю Господа – вирішили їхати.
Реколекції – це дуже важлива частина життя кожного свідомого католика. Як вода, сонце, повітря, хліб необхідні для нашого існування, так і реколекції є духовною їжею для нашого життя. Якщо казати світською мовою, реколекції – це тренінг, майстер клас… для духовного зростання, для духовного збагачення.
Ти чуєш багато речей, про які чув і раніше, але сприймаєш їх по-іншому. Дивишся на світ іншими очима. Ти відчуваєш свою духовну слабкість, але разом з тим – єдність з Богом, з родиною, з людьми, яких, можливо, ти бачиш перший раз у своєму житті. Ти відчуваєш глибоку потребу поділитися з іншими своїм життям, своїми почуттями, проблемами, почути їх свідчення, їх поради.
На реколекціях піднімалось багато різних тем. Для нашого подружжя дуже цікавою була тема про покликання. Ми звикли, що покликання буває тільки до священства. Але часто забуваємо, а інколи і не знаємо, що існує покликання до подружжя. І це теж великий Божий Дар! Дар, який потрібно цінувати, розвивати, зростати у ньому, свідчити іншим, нести своє служіння Богу й людям. Зрозуміти, що служіння – це нетяжкий, не незрозумілий тягар, але так необхідна для кожного з нас духовна потреба!
Реколекції навчають нас ставити Господа у нашому житті на перше місце. Як часто ми рахуємо себе всесильними, бо ми все знаємо, все вміємо, все передбачаємо… Або навпаки, укладаємо з Богом контракт: Господи! Я такий побожний, молюся вранці та вечором, беру участь у недільних службах, їжджу інколи на реколекції, намагаюся виховувати у вірі дітей… А Ти мені за це повинен дати: здоров’я, гарну роботу, гроші, можливість гарного відпочинку…
І тоді я слабну. В моєму серці вже панує не Господь, а моя пиха, мій егоїзм.
Не треба боятися дозволити Богу бути Богом! Треба дозволити Йому панувати у вашому серці, бути Господарем нашого життя, керувати нами, цілковито віддатися на Божу Волю.
Отець Марек промовив дуже правдиві слова: «Невідомо, хто збагачується більше: той, хто отримує, чи той хто дає.» Дійсно так! Даючи Богу своє служіння, доручаючи Йому своє життя, отримуєш безцінний дар – спасіння!
фінансово.
Щиро дякуємо!
