Молитва за пастирів

Роздуми до Слова Божого на середу XXIX звичайного тижня, рік І

Лк 12, 39-48

Питання Петра: «Господи, чи ти до нас кажеш цю притчу, чи й до всіх?» (Лк 12, 41) не є випадковим. Бо і Петро, й інші апостоли покликані Господом до виконання в Церкві конкретного пастирського завдання. Вони мають привілей в Церкві, пов’язаний з духовною владою, але також повинні виконати завдання турботи про Божій люд. Звіт про це мають дати Господу в день суду.

Одна парафіянка скаржилась іншій літній парафіянці на батюшку: мовляв, він не постить, можливо, мало молиться, то навіщо його слухати. Літня жінка відповіла: «Він є священиком і ми повинні його слухати, бо він поставлений для нас, парафіян, щоб вказувати нам дорогу спасіння, проте не наше діло судити, — виконує він це все сам чи ні, — він буде відповідати за це перед Кимось Вищим…».

Маємо поставити собі питання: чи молимось за наших пастирів, чи радше обмовляємо і говоримо про їхні вади? Чи молимось і дякуємо Богу за катехитів і катехиток, які вчили нас істинам віри? Чи пам’ятаємо, що їм довірено багато, тобто наше спасіння, тому і питати Господь з наших пастирів буде суворіше ніж з інших?