Роздуми до Слова Божого на четвер ХХХ звичайного тижня, рік І
В сьогоднішньому уривкові з Євангелія ми зустрічаємось з глибинною суттю Союзу між Богом і людиною: Господь виходить назустріч людині, керуючись одним єдиним мотивом – глибокою любов’ю до людини. Любов Бога настільки ж сильна, наскільки і не заслужена нами. Це так само як любов матері до дитини: жодна дитина не заслуговує на любов своєї матері, проте мати (за рідкісними винятками) завжди любить дитину сильною любов’ю.
Єрусалим був центральним містом Вибраного народу, там був єдиний Храм, до якого щонайменше раз на рік мали приходити для молитви і складання жертв усі євреї.
Ісус Христос відкриває своїм слухачам Серце Бога, яке любить це місто, бо воно уособлює весь Вибраний народ, його молитви, його страждання. Богові все це ніколи не було байдуже, навпаки – дуже і дуже близьке.
Однак інколи дитина може ставитися до любові матері як до слабкості, якою можна маніпулювати й використати заради своїх егоїстичних бажань. Подібно людина може ставитися до любові Бога як до Його слабкості, нехтуючи і Богом, і Його любов’ю в своєму житті. Людина, коли відчуває, що її любов’ю маніпулюють, коли її любов зраджують, здатна забути і відкинути свого кривдника. Це нормально – це захисний механізм психіки людини. Бог же цього не зробить ніколи, у своїй любові Він вірний до кінця, до смерті. Ісус Христос стає уособленням трагедії Божої любові, в Ньому Бог Отець залишається вірний своїм обітницям. Бог не пожалів свого Єдинородного Сина, щоб залишитися вірним своїй любові до людини. Тож як сильно Він має любити людину! Чи ще цього не розумію?
фінансово.
Щиро дякуємо!
