«Ліфт, який має підняти мене на Небо, це Твої руки, Ісусе!», – Свята Тереза від Дитятка Ісуса.
У своїй енцикліці «Veritatis Splendor» («Сяйво істини») блаженний Папа Іван-Павло ІІ наголошував: «Остаточну відповідь на кожне з питань людини дає лише Ісус Христос. Більше того, Сам Ісус Христос є відповіддю». Французький фізик і філософ Блез Паскаль писав: «У серці кожної людини є порожнеча, яку тільки Бог може заповнити через Сина Свого, Ісуса Христа». Тому в своїх пошуках Бога вона не може якось оминути Христа, обійтись без Нього, Він ― єдині Двері.
Здавалося б, Ісус Христос сьогодні широко присутній у світовій культурі на рівні шоу та мас-медіа. Одні за одними виходять оповідання, книги, фільми, в яких автори досхочу маніпулюють постаттю Христа. Але якщо глянемо глибше, на сферу віри, то ми з жахом зауважимо, що Його Особа тут абсолютно відсутня, якщо взагалі не відкинена. Чому так?
Люди вірять, здебільшого, в існування найвищого Буття, Творця всього, вірять в існування «потойбічного» світу, а Христа намагаються поставити в один ряд із моральними авторитетами давнини, такими як Будда, Конфуцій, Магомет та ін.
Як і в часи апостола Павла, справжньою ставкою сьогодні є не та чи інша доктрина християнства, а сама Особа Ісуса з Назарета.
Адже прийняти Христа означає прийняти правду про людину, повернути втрачену гідність людини, яку Ісус із Назарета підняв так високо. Прийняти Христа як Дорогу, Правду і Життя значить визнати, що існує одна Істина. Прийняти Христа як Того, Хто був і є Богом, означає впасти на коліна в поклонінні і покірності.
Коли Бог здається невиразним і далеким, то наше наслідування Його може бути невиразним і далеким. Якщо ж Бог близький, особливий і конкретний, ми покликані відповісти Йому особисто й конкретно. Правдиве християнство базується на відносинах з Живим і Воскреслим Христом ― Господом і Богом. Церква є емісійною за своєю суттю, тобто вона не може перестати звіщати спасіння в Ісусі Христі, правдивому Богочоловікові. Це, звичайно, за сучасними мірками є зовсім не толерантним стосовно іновірців та атеїстів, бо свідчить про те, що немає кількох рівнозначних доріг до Неба, а лише одна ― Ісус Христос. Він прийшов, щоб принести повне відновлення людського роду, запропонувати людям близькі стосунки з Богом та одне з одним.
«У тишу Сходу Слово промовляє, у темряву Заходу Світло світить. Слово є Особою, Світло має ім’я: Ісус ― Син Божий, Спаситель, Двері до Отця».
Читайте у новому номері журналу «Слово»:
― Про Папу, який здивував світ ― із перших уст від Адріано Роккуччі, генерального секретаря спільноти святого Егідія, професора історії італійського Університету Roma Tre.
― Про хрестовий похід святого Франциска, який триває до сьогодні.
― «Я не хочу, щоб Україна розсипалася» ― розповідає гість номера Мирослав Маринович.
― Як наші Гімалаї підкоряли ― на висотах понад 6 тисяч метрів.
― Апокрифічні євангелія: сенсація чи провокація.
― Йоганн Себастьян Бах: Бог знайшов його у музиці.
― Зворушлива історія навернення греко-католицького священика Олексія Саранчука, якого знають, як отця з гітарою.
― Як іти за Христом сьогодні, і чого це коштує своїм життям відповідають нам наші сучасники.
У подарунок кожному читачеві ― диск із піснями о. Олексія Саранчука ― «Тільки Ти».
фінансово.
Щиро дякуємо!
