Господи, подивись, як вони їдять…

Роздуми над Словом Божим на четвер V звичайного тижня, рік ІІ

Напевно, якщо котрийсь із народів і міг похвалитися, що вони є дітьми Божими, то насамперед Ізраїльський. Але якщо шукати людей, які б несправедливо приписували всі історичні досягнення свого народу виключно собі, а не Божому провидінню, яке підняло їх на висоту, — то, знову ж таки, таких людей можна знайти серед Вибраного народу. Це підтверджує також і той факт, що всіх невірних людей (тобто тих, які належать до інших віросповідань) семітські народи інколи погордливо називають собаками.

Отож народжується питання, що має на увазі Ісус, коли каже: «Недобре забирати хліб у дітей і кидати собакам»? Хоче принизити, відштовхнути, поставити жінку на її місце в черзі? Аж ніяк. Напевно хоче випробувати глибину віри цієї жінки; але не тільки. Він ще хоче показати цю глибину своїм учням і всім тим, які належать до Ізраїльського народу.

Жінка не зупинилась ні перед чим: не зупинило її приниження, вона й сама добре знає, що не належить до Вибраного народу. Більше того, заради своєї доньки вона не мовчить, і якщо трохи перефразувати її слова, то вийде: «Господи, але ж подивись, як вони їдять. Крихти хліба по всій підлозі…» Вона не просить посадити себе за стіл: вона знає, що й тих кришок для її доньки буде достатньо.

Сьогодні ми, християни, є новим Вибраним Божим народом. Сьогодні ми, в Його Церкві, не раз сідаємо з Богом до одного столу. Але й серед нас є багато таких, хто зверхньо подзирає на людей невіруючих. Однак не слід забувати, що історія з Вибраним народом може повторитись, і що діяння Бога у світі не обмежуються нашою Церквою, і що віра та порядність людей «іззовні» можуть бути кращими від наших. Прислів’я Ісуса: «Останні стануть першими, а перші останніми» не втратило своєї актуальності. Отож як справжні Божі діти, поводьмося чемно і з належною пошаною за столом, особливо за Євхаристійним.