Роздуми над Божим Словом на четвер V звичайного тижня, рік ІІ
Напевно якщо котрийсь із народів і міг похвалитися тим, що вони є дітьми Божими, то насамперед ізрáїльський. Але якщо шукати людей, які б несправедливо приписували всі історичні досягнення свого народу виключно собі, а не Божому провидінню, яке підняло їх на висоту, — то, знову ж таки, таких людей можна знайти серед Вибраного народу. Це підтверджує також і той факт, що всіх невірних людей (тобто тих, які належать до інших віросповідань) семітські народи інколи погордливо називали собаками.
Отож народжується питання про те, що має на увазі Ісус, коли каже: «Недобре забрати хліб дітей і кинути щенятам». Хоче принизити, відштовхнути, поставити жінку на її місце в черзі? Аж ніяк. Напевно хоче випробувати глибину віри цієї жінки. Але не тільки: Він ще хоче показати цю глибину своїм учням і всім тим, які належать до ізрáїльського народу.
Жінка не зупинилась ні перед чим. Її не зупинило приниження: вона й сама добре знала, що не належить до Вибраного народу. Щобільше: заради своєї доньки вона не мовчить. І якщо трохи перефразувати її слова, то вийде: «Господи, але ж подивись, як вони їдять. Крихти хліба по всій підлозі…» Вона не просить посадити себе за стіл: вона знає, що й тих крихт для її доньки буде достатньо.
Сьогодні ми, християни, є новим Вибраним Божим народом. Сьогодні ми не раз сідаємо з Богом до одного столу в Його Церкві. Але й серед нас є багато таких, хто зверхньо дивиться на людей невіруючих. Однак не слід забувати, що історія з Вибраним народом може повторитись і що діяння Бога у світі не обмежуються нашою Церквою, і що віра та порядність людей «іззовні» можуть бути кращими від наших. Слова Ісуса «останні стануть першими, а перші останніми» не втратили своєї актуальності. Отож як справжні Божі діти, поводьмося чемно і з належною пошаною за столом. Особливо — за Євхаристійним.
фінансово.
Щиро дякуємо!
