Літургійні читання на 15 липня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Св. рівноап., вел. князя Володимира, у хрещенні Василієм.
Мучч. Кирика і Юліти

Апостол
Рим 9, 18-33

18 Отже, кого хоче, Він милує, а ко­го хоче, робить черствим.
19 А ти скажеш мені: Тож чому Він ще докоряє? Бо хто може про­ти­стояти Його волі? 20 О, людино! Хто ти, що спере­ча­єшся з Богом? Чи скаже витвір То­му, хто його створив: Чому Ти зро­­бив мене саме таким? 21 І хіба не має влади гончар над глиною, щоби з тієї самої глини зро­бити одну посудину на честь, а іншу — на нечесть? 22 Тож Бог, бажаючи показати гнів і виявити Свою могутність, ща­див з великим терпінням посу­дини гніву, які були готові для зни­щення, 23 щоби показати багатство своєї слави на посудинах милості, які заздалегідь приготував для слави, — 24 нас, яких покликав не тільки з юдеїв, але і з язичників.
25 Як і в Осії, каже: Назву не Мій народ — Моїм народом, і нелюбиму — улюбленою. 26 І буде: на місці, де сказано їм: Ви — не Мій народ, там їх назвуть си­нами Живого Бога! 27 Ісая виголошує про Ізрáїль: Хоч буде кількість синів Ізрáїля, як пі­ску в морі, але спасеться останок! 28 Адже Господь, завершуючи і ос­та­­­точно вирішуючи, здійснить [по спра­ведливості] справу на землі, [бо справа вирішена остаточно]. 29 Так, як про це провіщав Ісая: Якщо би Господь Саваот не залишив нам потомства, ми стали б, як Со­дом, і уподібнилися би до Гоморри!
30 Що ж скажемо? Язичники, які не шукали праведності, осягнули праведність, — ту праведність, що з віри, 31 а Ізрáїль, який шукав закону пра­ведності, не осягнув Закону [пра­ведності]. 32 Чому? Тому що шукали не з віри, а з діл [Закону]. Вони спіткнулися об ка­мінь спотикання, 33 як написано: Ось, кладу на Сіо­ні камінь спотикання та скелю спо­куси, і хто вірить у Нього, не буде засоромлений!

Євангеліє
Мт 11, 2-15

2 Йоан же, почувши у в’язниці про діла Христа, послав своїх учнів 3 запитати Його: «Чи Ти є Той, хто має прийти, чи нам чекати іншого?» 4 А Ісус у відповідь сказав їм: «Ідіть і сповістіть Йоанові, що чуєте й ба­чи­те: 5 сліпі прозрівають, криві ходять, про­кажені очищаються і глухі чу­ють, мертві встають, убогим зві­ща­ється Євангеліє; 6 щасливий той, хто не споку­сить­ся через Мене». 7 Коли ті відходили, Ісус почав го­ворити людям про Йоана: «На що ви ходили подивитися в пустелю? На тростину, яку хитає вітер? 8 Або що ходили побачити? Лю­дину, вдягнену в м’які шати? Та ж ті, хто носить м’який одяг, живуть у царських палацах. 9 Кого ж ви вийшли побачити? Пророка? Так, кажу вам: більше, ніж пророка! 10 Це той, про кого написано: “Ось Я посилаю Мого ангела перед Твоє обличчя, який приготує Тобі дорогу перед Тобою”.
11 Воістину кажу вам: не постав між на­родженими від жінок більший за Йоана Хрестителя, але наймен­ший у Царстві Небесному більший від нього. 12 Від днів Йоана Хрестителя і до­тепер Царство Небесне здобу­ва­ється силою, і ті, хто застосовує силу, здобувають його. 13 Адже всі Пророки й Закон проро­кували до Йоана; 14 і коли хочете знати, він — Ілля, який має прийти. 15 Хто має вуха, нехай слухає.

Рівноапостольного:

Апостол
Гал 1, 11-19

11 Повідомляю вам, брати, що Єван­геліє, яке я вам звістив, не від лю­дей. 12 Адже я не прийняв його і не на­вчив­ся від людини, але — через об’яв­лення Ісуса Христа. 13 Ви чули про моє життя колись у юдействі, що я несамовито пере­слі­дував Божу Церкву та руйнував її; 14 я досягнув у юдействі більших успіхів, ніж багато ровесників мого ро­ду, будучи завзятим прихиль­­ником моїх батьківських передань.
15 Коли ж Бог, який вибрав мене з утроби моєї матері й покликав своєю благодаттю, уподобав 16 об’явити через мене Сина сво­го, щоб я благовістив Його між язич­­­никами, — я не став того часу радитися з тілом і кров’ю 17 і не пішов у Єрусалим до тих, які переді мною були апостолами, але я пішов у Аравію і знову по­вер­нувся в Дамаск. 18 Потім, після трьох років, пішов я в Єрусалим, щоби побачити Кифу, і перебув у нього п’ятнадцять днів. 19 Когось іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господ­ньо­­го.

Євангеліє
Йо 10, 1-9

1 Знову й знову запевняю вас: хто не входить до овечої ко­ша­ри дверима, але перелазить в ін­шому місці, той злодій і роз­бій­ник, 2 а хто входить дверима, той пас­тир овець. 3 Йому воротар відчиняє, і вівці слухаються його голосу; він кличе своїх овець по імені й виводить їх. 4 Коли він усіх своїх овець веде, то йде перед ними, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос; 5 за чужим же вони не підуть, а вті­­катимуть від нього, бо не знають чужого голосу! 6 Таку притчу розповів їм Ісус. Та вони не зрозуміли, що означало те, про що Він говорив їм.
7 Тоді ще сказав [їм] Ісус: Знову й знову запевняю вас, що Я — двері для овець. 8 Всі, котрі приходили переді Мною, були злодії та розбійники, але вівці не слухали їх. 9 Я — двері! Якщо хто Мною ввій­де, то буде спасенний; він увійде і вий­де, і знайде пасовисько.

Біблійні роздуми