Літургійні читання на 12 вересня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Віддання празника Різдва Богородиці.
Св. свящмуч. Автонома

Апостол
2 Кор 7, 1-10

1 Отже, маючи такі обітниці, улюблені, очистьмо себе від уся­кої нечистоти тіла та духа, звер­шу­ючи святі справи в Божому страху.
2 Зробіть місце для нас. Ми ні­кого не скривдили, нікому не на­шко­­ди­­ли, нікого не використали. 3 Не на осуд кажу, бо раніше ска­зав я, що ви в наших серцях, так щоб нам разом померти або ж ра­зом жити. 4 Маю велику впевненість щодо вас, дуже пишаюся вами; при всій нашій журбі я сповнився втіхою і переповнився радістю. 5 Бо коли ми прийшли до Ма­ке­до­нії, наше тіло не мало жодно­го спо­­чинку, ми в усьому бідували: зов­ні — боротьба, всередині — страх. 6 Але Бог — Той, хто втішає по­кірних, — потішив нас приходом Тита, 7 і не лише його приходом, а й уті­­­хою, коли, розповідаючи нам про вашу журбу, ваш смуток, вашу ревність за мене, радів за вас; тому я ще більше зрадів.
8 Бо хоч і засмутив я вас по­слан­ням, та не каюся, хоч і каявся, оскільки бачу, що послання, хоч і тимчасово, за­смутило вас; 9 тепер я радію не тому, що ви бу­ли засмучені, а тому, що засмути­ли­ся на покаяння. Бо ви по-Божо­му засмутилися, щоб ні в чому не за­знати втрати через нас. 10 Адже смуток, що по-Божому, при­носить покаяння на спасіння, — ним не слід журитися, а смуток світу спри­чиняє смерть.

Євангеліє
Мр 1, 29-35

29 Незабаром, залишивши сина­гогу, Ісус з Яковом та Йоа­ном прийшов до дому Симона й Андрія. 30 А Симонова теща лежала в га­рячці; тож Йому негайно сказали про неї. 31 Він підійшов і, взявши за руку, підвів її — і гарячка залишила її, і вона почала прислуговувати їм. 32 А як звечоріло, коли вже зай­шло сонце, поприносили до Нього всіх хворих і біснуватих. 33 І все місто зібралося перед две­рима. 34 Тож Він оздоровив багатьох хво­рих на різні недуги, і вигнав числен­них бісів, але бісам не давав гово­ри­ти, бо знали Його, [що Він — Хри­стос].
35 А вставши вранці, ще вдосвіта, Він вийшов і попрямував у пус­тин­не місце й там молився.

Богородиці:

Апостол
Флп 2, 5-11

5 Плекайте в собі ті самі думки, що й у Христі Ісусі.
6 Він, маючи Божу природу, не вважав посяганням бути рівним Богові, 7 але понизив самого себе, при­йнявши образ раба, постав у подобі людини, і з вигляду був як людина; 8 Він упокорив себе, був слух­ня­ним аж до смерті, й до смерті хрес­­ної. 9 Тому й Бог надзвичайно звели­чив Його та дав Йому Ім’я, яке вище всякого іншого імені, 10 аби перед Ім’ям Ісуса покло­нилося кожне коліно — і підне­бес­них, і земних, і підземних; 11 і щоб кожною мовою для слави Бога Отця було визнано, що Ісус Христос — це Господь.

Євангеліє
Лк 10, 38-42; 11, 27-28

38 А коли вони подорожували і Він cам уві­йшов до якогось села, то одна жін­ка на ім’я Марта прийняла Його. 39 Мала вона сестру, котра звалася Марією, яка, сівши біля ніг Господа, слухала Його слова. 40 А Марта клопоталася різним приготуванням; тож спинившись, сказала: «Господи, чи Тобі байдуже, що моя сестра залишила мене саму служити? Скажи їй, щоб мені допо­могла». 41 У відповідь Господь сказав їй: «Марто, Марто, ти журишся і клопо­чешся багато чим, 42 а потрібне — одне. Марія ж вибрала кращу частку, яка не від­береться від неї».

27 Сталося, коли говорив Він це, якась жінка з натовпу, підвищивши голос, сказала Йому: «Блаженна утро­ба, яка носила Тебе, і груди, які Ти ссав!» 28 А Він відказав: «Дійсно бла­жен­ні ті, які слухають Боже слово і бережуть його!»