Вступна молитва
Всемогутній, Вічний Боже, ось стаємо перед Твоїм Престолом Милосердя і Милості, щоб перепросити Тебе за гріхи наші і нашого народу, щоб скласти Тобі подяку за великий дар Відкуплення і Спасіння, щоб роздумати над безмірною ціною заплаченою за нас.
Предвічний Отче, Ти, з любові сотворив людину, а коли вона через свій гріх віддалилася від Тебе, Ти не перестав її кликати до покаяння. Ти послав свого Єдинородного Сина, Господа нашого Ісуса Христа, щоб Він своєю Мукою, Смертю і Воскресінням відкупив нас із неволі диявольської. Сьогодні хочемо роздумувати про Муку і Смерть Твого Сина. Подай нам потрібну милість, щоб ми це вчинили на Твою більшу честь і славу та на користь нашу і нашого народу.
Ісусе Христе, наш Божественний Спасителю, Ти пообіцяв: де двоє чи троє зібрані в Твоє Ім’я, там і Ти між ними. Будь сьогодні на цій Хресні Дорозі з нами. Влий у наші серця ті самі переживання, які сповнювали Твоє Пресвяте Серце в часі Твоїх страждань. Дай щоб і ми, і наш народ, сповнені Твоєї любові, яка спонукала Тебе принести себе в жертву за спасіння світу, Твоєю милістю стали учасниками Твоєї спасительної місії і воскресли до нового життя згідно з волею нашого Небесного Отця.
Духу Святий, що просвічуєш і освячуєш кожного, хто прагне йти стопами Спасителя, просвічуй наші серця, наш розум, ціле наше єство і зроби нас відкритими на Твої святі натхнення. Провадь наші роздуми і молитви, спрямовуй наші ноги на шляхи Спасіння, а особливо в часі цієї Хресної Дороги.
Пресвята Трійце, Єдиний Боже, складаємо Тобі подяку за всі милості й благословення, які Ти нам посилаєш. Із подякою і в покорі серця жертвуємо Тобі цю Хресну Дорогу та повний відпуст за душі в Чистилищі, а особливо за душі всіх тих, хто, повставши проти зла, яке опанувало нашу державу, проти агресорів зі Сходу, з московських боліт, поклав своє життя в обороні прав, честі й гідності нашого народу, в обороні свободи Святої Церкви і нашого люду.
Нехай же ж ця Хресна Дорога буде на що більшу користь нашому народу і душам в Чистилищі.
Огорни нас і наш народ своєю всемогутньою Силою. Бо Ти є Бог наш, а ми люди Твої й Ім’я Святе твоє призиваємо Отця, і Сина, і Святого Духа.
Амінь!
Перше стояння: Ісуса засуджують на смерть
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Пилат засуджує Ісуса на смерть. Засуджує, хоча знає, що Він невинний. Засуджує, хоча знає, що ті, хто прагнуть смерті Ісуса, — хочуть Його знищити, бо бояться за свою владу і свої багатства. Пілат видає несправедливий засуд, бо не хоче сварки з елітою ізраїльського народу. Засуджує невинного, щоби вберегти свій спокій, свій комфорт, свою політичну кар’єру. Пілат умив руки. Але це не звільнило його від відповідальності. Ті ж самі, кому він догоджав, засуджуючи невинного Ісуса на смерть, — ті ж самі стануть причиною його політичного краху і самогубства.
Так наш народ не раз був засуджуваний до смерті тими, хто мав допомогти йому оборонитися від зла. Скільки то разів наш народ засуджували до смерті ті, хто не хотів пожертвувати своїм комфортом, своїм спокоєм! Нас полишили наодинці з чисельними навалами зі Сходу. Захід заплющував очі і на Голодомори, і на вимордовування нашого народу московськими окупантами, і на боротьбу нашого народу проти коричневої та червоної чуми. Хоча саме наша боротьба оберігала мирне й сите життя західних обивателів.
І тепер, як і в часі Христа, ті що мають у світі владу й силу, — подібно до Пілата, вмивають руки: то донедавна спостерігаючи, як зло диктатури і насильства засуджує, мордує і вбиває, а тепер — за агресією Імперії Зла проти нашої країни. Іракська нафта дорожча для них від крові невинних. Власний комфорт дорожчий для них від страждань невинного люду.
Ісусе, Ти не засудив Пілата за його боягузтво і безхребетність, Ти доклав усіх зусиль, щоби зрушити його закам’янілу совість. Дай нам сили не засуджувати тих, хто б міг допомогти нашому народу, а натомість своєю бездіяльністю і пустими балачками стають на сторону зла. Дай нам силу й відважність не розраховувати на західну допомогу, але тільки на Бога і власні сили. Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Друге стояння: Ісус бере на себе Хрест
Слава Страстям Твоїм
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Ісус бере на себе Хрест. Бере на себе це знаряддя муки, щоб перетворити його на знаряддя Спасіння. Бере на себе відповідальність за наші гріхи, щоб відкупити нас від гріхів та їхніх наслідків. Бере на себе Хрест, щоб визволити нас із неволі гріха, смерті й диявола. Він однією своєю думкою міг би спопелити своїх ворогів! Але Він цього не чинить. Він із любові до нас прагне віддати себе на найжахливішу і найганебнішу смерть того часу, щоби принести кожному з нас визволення від жахіть зла.
Людину від тварини відрізняє усвідомлення особистої відповідальності за себе, свою родину, свій народ. Взявши на себе Хрест, Ісус вказує нам на цю важливу річ. Вказує на те, що істинна свобода вимагає від нас справжньої відповідальності. А як часто ми втікаємо від відповідальності за самих себе, як часто не хочемо брати на себе відповідальність за долю нашого народу, очікуючи, що хтось за нас це зробить!
Герої Небесної Сотні, Герої Майдану, рівно ж як і мільйони героїв в нашій історії, пішли тернистим шляхом боротьби за свободу — свою і цілого нашого народу. Вони пішли шляхом Христа, узявши на свої рамена відповідальність за гріхи народу, які позбавили його свободи і достойного людського життя. Вони нам є світлим прикладом для наслідування. Сьогодні вони нас разом із Христом кличуть: візьміть на свої рамена Хрест відповідальності і йдіть за Христом! Боріться проти зла, не входьте в компроміси з лукавством, облудою та брехнею! Відкиньте себелюбство і допоможіть собі та своєму народу боротися проти зла!
Ісусе, дай нам сили гідно і без нарікань нести Хрест відповідальності. Дай нам силу відважно боротися зі злом: як із тим злом, що випливає з наших злих схильностей, так і з тим злом, яке прагне роз’їсти наше суспільство, а також і з тим злом, яке прагне знову уярмити наш народ і знищити його фізично. Дай нам рішучості, якщо треба покласти своє життя за народ, — так як Ти поклав своє життя за все людство. Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Третє стояння: Ісус перший раз падає під Хрестом
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Щойно розпочалася Ісусова хода під Хрестом, як Він, знесилений, паде під його тягарем. Спаситель знесилений знущаннями, жахливим бичуванням, яке розірвало Його м’язи аж до кісток, вінчанням тернами, втратою крові. Та мало хто співчуває Його стражданням. Учні зі страху розбіглися. Тільки Йоан та невеличка група жінок зі співчуттям і болем над Ісусовими стражданнями, болем від власної безпомічності стоять на Його боці. Єрусалим же живе своїм звичним життям: поспішають люди, зайняті своїми повсякденним справами, торговці й покупці перекрикують одні одних, група цікавих вийшла витріщитися на чергове видовище — звершення смертної кари; звісно, тут і група тих, хто прагне Ісусової смерті, хто насолоджується видом Його страждань. Та Ісус не нарікає, не проклинає, а з любові до кожного з нас віднаходить у собі сили, щоби встати і продовжити свою боротьбу.
Ісусе, коли на Грушевського впали перші жертви — одні вийшли на прю зі злом на Майдан чи стали до молитовної боротьби, чи провадили інформаційну війну, а інші провадили свій бізнес, пили каву по кав’ярнях, зацікавлено спостерігали, «а що з того буде». Були й ті, кого страх скував і вони поховалися; були й ті, які як посіпаки влади і окупантів, сповненні сатанинської злоби, кидалися, щоби знищити Майдан. Були і ті, хто у власній безпомічності з болем старався допомогти чим міг.
І зараз, коли наша держава страждає від московської агресії, знову і знову повторюється там сама ситуація: одні борються, а інші живуть своїм життям; одні страждають, а інші своєю безвідповідальністю і боягузтвом не здатні їм допомогти.
Ісусе, просимо Тебе нині: дай нам силу простити всім тим, хто стояв осторонь, усім тим, хто своїми недолугими рішеннями приносить усе нові страждання. Дай нам усвідомити, що відповідальність за падіння нашого народу лежить і на нас. Дай нам силу, не нарікаючи і не очікуючи допомоги з Заходу, не розраховуючи на недолугу владу, об’єднатися і встати на захист нашого народу з вірою в Тебе і Твоє превелике милосердя, силу і поміч. Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Четверте стояння: Ісус зустрічає свою багатостраждальну Матір
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Материнська любов і співстраждання дали Пречистій Діві Марії силу пробитися крізь натовп Христових ворогів до свого Сина. Який же великий біль Її Материнського Серця над своїм Сином. Син побитий, обпльований, принижений, терням увінчаний. Як розривалося Її Материнське Серце!
І хто завдав цього болю, болю двох найсвятіших Людей, які ходили нашою землею? Хто принизив, обплював, замордував Того, хто є сама Любов? Хто завдав неймовірного болю Матері — не тільки Бога, але й наші Небесній Неньці?
Тими злочинцями є ми самі. Так, це ми своїми гріхами є причиною страждань Ісуса і Марії, Бога і Його Пресвятої Матері.
Але наші гріхи, гріхи нашого народу є причиною не тільки страждань Пречистої Діви Марії та Її Божественного Сина! Чи одне материнське серце пронизав біль за загиблим сином чи донькою, за скаліченими здичавілим режимом і дикою Ордою дітьми! І знову ж: наші гріхи є причиною цих страшних страждань.
Кожен хабар, кожний вияв корупції, кожен прояв безвідповідальності, голосування «проти всіх», нехтування своїми громадянськими обов’язками, кожна крадіжка, п’янство, матюк, злоба й ненависть, бійки і сварки, запроданство і доноси, зрада і байдужість, московитські попса і шансон — усе це й багато іншого підтримувало диявольський режим і зараз допомагає московські орді вершити агресію на нашу державу.
Ісусе, Маріє, вдивляючись у ваші страждання, у болі стількох матерів, батьків, синів і дочок, братів і сестер, — каємося з усіх цих та інших гріхів, які у нашому народі посилюють зло, які роблять нас беззахисними перед лицем диктатури й агресії. Каємося і постановляємо не тільки не грішити, але й боротися проти цих гріхів у нашому народі. О Вселаскава Мати випроси нам у свого Сина сили протистояти гріху в усіх його проявах. Амінь!
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
П’яте стояння: Симеон Киринейський допомагає Ісусові нести Хрест
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
На римських вояках лежала відповідальність, щоб засудженого до страти живим доставити на місце виконання вироку. Саме тому, коли Ісус уже був знесилений до такої міри, що вояки побоялися, щоб Він не вмер, — вони примусили Симеона з Киринеї, який вертався з поля, нести Ісусового Хреста.
Очевидно, що Симеон не мав жодного бажання допомагати нести хрест якомусь там невідомому злочинцеві, що був засуджений римською владою: краще від окупанта триматися подалі, навіть коли він знищує людей із твого народу. Але якимось таємничим чином ця вимушена допомога дала свій дорогоцінний плід у його життя. Знаємо, що сини його Александр і Руф були відомими в першій християнській громаді людьми.
Саме допомога потребуючим, самоорганізація і взаємна допомога на Майдані були одними з головних чинників, які допомогли нам вистояти і перемогти. І якщо ми хочемо встояти перед лицем агресії, то мусимо допомагати одні одним, мусимо самоорганізовуватися й бути солідарними не тільки на словах, але й на ділі. Божа заповідь «люби ближнього як самого себе» — ось дороговказ до перемоги і побудови нормального суспільства. А скільки то разів ми грішили проти цієї заповіді, скільки разів руйнували згоду і мир! Прости нам сьогодні, Ісусе. Не хочемо більше керуватися егоїзмом, а тільки любов’ю до Бога і наших ближніх.
Ісусе, вклади в наші серця розуміння цього. Вклади в серця нашого народу ту взаємну любов, яка дасть йому змогу протиставитися злу, що насувається на нього зі Сходу. Дай нам серце, чутливе до потреби ближнього, щоб ми радо спішили з допомогою потребуючим.
Дякуємо Тобі, Ісусе, за ту допомогу, яку нам надавали і надають поляки, литовці, латиші, американці й інші народи. Благослови наш народ, благослови усіх тих, хто поспішив на допомогу нам у тяжку хвилину і надає допомогу зараз. Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Шосте стояння: Вероніка обтирає Ісусові обличчя
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Милосердя та співчуття перемагають страх у святої Вероніки, і вона, наражаючись на приниження, удари, зневаги, приступає до Ісуса і обтирає хустиною Його скривавлене лице. Натомість Спаситель віддячує їй щедро: на хустині відбився образ Його Пресвятого Лику.
Простий жест любові й милосердя святої Вероніки — а яка велика нагорода! Адже щоразу, коли ми чинимо діла милосердя й любові до ближнього, — кожного разу стаємо подібними до Христа, кожного разу наближаємося до відновлення в нас притемненого гріхами образу і подоби Божої.
Скільки то було тих, хто допомагав пораненим майданівцям, хто рятував їх від розправи! Скільки є тих, хто й до сьогодні допомагає постраждалим та їхнім родинам! Скільки є тих, хто підтримує наше військо, доведене минулим злочинним режимом до плачевного стану! І ми повинні тримати свої серця відкритими на надавання допомоги, на діла милосердя і християнської любові.
Ісусе, дай, щоб у кожному страдникові ми бачили Твої страждання і поспішали з допомогою. Дай, щоб і в наших душах, як на хустині святої Вероніки, відбився Твій лик, щоб у годину спокус були ми збережені від гріха. Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Сьоме стояння: Ісус вдруге паде під Хрестом
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Недовго Симеон допомагав Ісусові. Вояки, щойно помітили, що Він трішки відновив сили, знову поклали на Його рамена тяжелезний хрест. Під тягарем Хреста Ісус удруге падає на землю, та людська немилосердність не дає Йому навіть трішки перепочити. Юрба ворогів знущається з Нього, а вояки примушують підводитись і йти далі. Засуджений це вже не людина — це забавка в руках вояків і юрби. Закон уже не захищає його. Та Ісус усе це терпить, бо хоче вибороти мені, тобі, нашому народу, всім людям справжню свободу дітей Божих.
Скільки то наших хлопців і дівчат, чоловіків та жінок пройшли через лещата знущань і катувань! Які жахіття довелося перетерпіти багатьом тільки за те, що вони любили свій народ і свою країну, що хотіли справжньої свободи для себе і свого народу!
Господи Ісусе, знаємо, що наші серця часто прив’язані до різних матеріальних благ і задоволень, комфорту й насолод, які віддаляють кожного з нас від істинної свободи Божого воїна. Знаємо також, що часто у цій боротьбі ми були переможені. Каємось нині у своїх падіннях і просимо Тебе: даруй нам сил у боротьбі за свободу! Звільни своєю ласкою наш народ від кайданів гріха. Не дай, щоби гріхи наші через ярмо гріха запровадили нас до нового чужинського ярма. Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Восьме стояння: Ісус промовляє до єрусалимських жінок
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Групу засуджених супроводжували й жінки — хто з цікавості, а хто і з жалю до долі засуджених. Коли натовп вийшов поза стіни Єрусалима, жінки почали голосити. Смерть завжди страшна, а смерть на хресті за своєю жорстокістю є одною з найстрашніших. Жаль до засуджених охопив жінок. Та на Дорозі страждань і болю Ісус залишається вірним своєму посланню. Серед страждань Його любов каже Йому забути про себе, а пам’ятати про люд Божий. Він звертається до нещасних єрусалимлянок зі словами напоумлення: «Дочки єрусалимські, не плачте надо Мною, а плачте над собою і над вашими дітьми! Бо ось настануть дні, коли скажуть: щасливі неплідні та й лона, що не родили, і груди, що не годували. Тоді почнуть вони горам казати: впадіть на нас! — і горбам: покрийте нас! Бо коли так обходяться з деревом зеленим, що тоді з сухим буде?»
Ісус звертається до них із напоумленням, із закликом до покаяння, до зміни життя, бо тільки навернення могло врятувати місто, яке не розпізнало часу, коли його відвідав Бог. Менш як за 40 років після цього римський імператор Тит, після тривалої облоги, зрівняв Єрусалим із землею.
Ми часто боїмося чи не хочемо давати напоумлень своїм близьким, своїм знайомим, боячись їх образити. Але поза плечі, в колі інших дуже добре вміємо описати неподобства тих, кого би мали опам’ятовувати. Це поведінка раба, а не вільної людини. Це поведінка того, хто не має справжньої любові до свого ближнього, до свого народу.
Ісусе, дай нам сили бути відважними свідками Істини, дай нам мудрості й любові, щоби звертати одне одному увагу на помилки, на недоліки, на неподобства та з вдячністю приймати такі братні напоумлення. Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Дев’яте стояння: Ісус третій раз падає під Хрестом
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Ось уже недалеко до самого місця страти, треба тільки зійти на пагорб, що його в народі називають Череповищем, або Ґолґотою. Та Ісуса вже полишають останні сили. Він знову падає під тягарем Хреста й не має більше сили підвестися. І це не дивно. Бо на цьому Хресті Він несе гріхи цілого світу, мого народу і мої.
Ісусе, каємося сьогодні з усіх своїх гріхів та гріхів нашого народу. Каємося за ті хвилини, коли Ти посилав нам повчання, а ми їх відкидали; каємося за мільйони дітей, убитих абортами; каємося за розквіт неморальності, прагнення до наживи, покривдження вбогих, сиріт, удів. Каємося сьогодні за нечутливість до потребуючих, за несвяткування неділі й свят. Каємося за сварки і роз’єднання в нашому народі, за відсутність єдності й духа братерства. Каємося за відкидання нашим суспільством, нашим народом Твого Божого закону. Каємося за всі ті ситуації й випадки, коли через нашу недостойну і грішну поведінку хулиться Боже Ім’я. І просимо сьогодні Твого прощення для нашого народу. Просимо про благодать його навернення, його духовного відродження. Бо знаємо, що без Твоєї святої допомоги ми не можемо опертися злу, яке насувається на нас.
Ісусе, змилосердься над нами і нашим народом. Амінь!
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Десяте стояння: Кати здирають одіж з Ісуса
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Прибувши на Ґолґоту, кати почали здирати одіж із засуджених. Це був акт наруги, акт приниження. А для Ісуса ще й акт болю, бо одіж уже була присохла до Його ран. Сам Бог на Ґолґоті принижений своїм створінням, сама Любов виставлена на посміховище Ненавистю, сама Праведність збезчещена Неправедністю, сама Правда обпльована Брехнею.
Ворог людини, диявол, завжди прагне не просто знищити людину: він прагне її збезчестити, відібрати в неї почуття власної гідності. Чи не під саме таким диявольським натхненням діяли і діють вороги нашого народу? Чи беркутівці не під таким саме диявольським натхненням здирали одіж із майданівців на снігу та морозі? Чи не саме таке натхнення надихає тих, хто безчестить наші святині? Але чи не саме таке натхнення спонукає до перелюбства і розпусти?
Ісусе, Ти дав себе збезчестити, що заплатити кару за наші гріхи нечистоти, за гріхи нечистоти нашого народу. За розбити сім’ї, зруйновані дівочі долі, дітей без батьків. Зціли сім’ї в нашому народі, зціли нашу молодь.
Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Одинадцяте стояння: Ісуса прибивають до Хреста
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Римляни, на відміну від інших народів, не просто прив’язували жертву до хреста, але ще й цвяхами пробивали руки та ноги. При розп’ятті жертва була в такому положенні, що мусила боротися за кожен ковток повітря. Для цього потрібно спиратися на руки або на ноги. Тому пробиття рук і ніг робило боротьбу за ковток повітря несказанно болючою, перетворюючи просту людську потребу на муку. Саме покарання розп’яттям в римлян вважалося чимось надзвичайно жахливим і принизливим. Римський громадянин не міг бути розп’ятим.
Ісус приймає на себе це жахливе покарання, щоб визволити кожного з нас від гріха, від вічності у пеклі, від наслідків наших гріхів. Він не мусив це робити. Він не мусив залишати Престол своєї Небесної Слави і народжуватися поміж нас, людей; Він не мусив страждати, не мусив приймати таку страшну смерть. І це не було б несправедливо. Кожен з нас своїми гріхами, образивши безконечну Божу Любов і велич, цілком справедливо заслужив собі на пекло. Але Ісус із любові до нас добровільно хотів жертвувати себе не тільки для того, щоб відкупити нас від пекла, але й щоб уже тут, на землі, ми, завдяки Божим благодатям, могли жити у свободі й щасті дітей Божих.
Ісусе, який з любові віддав себе на страшну смерть заради нас, навчи нас любити Бога і своїх ближніх, справжньою діяльною любов’ю, яка готова й самого себе пожертвувати заради добра і спасіння інших. Дай нам пізнати всі скарби, що їх Ти вислужив для нас, щоби вже тут, на цій землі ми могли жити в істинній свободі та істинному щасті дітей Божих.
Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Дванадцяте стояння: Ісус вмирає на Хресті
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Піднесений на Хрест Бог і Спаситель! Цар, що царює з Престолу Хреста. Над головою Ісуса напис: «Ісус із Назарета — Цар юдейський». Цей напис усьому світу звіщає: ось Цар! Ба більше: якщо взяти перші літери слів на староєврейські, то напис говорить: Ягве! Ось Цар і Бог!
Це не Цар, який примушує Його слухати. Це не Цар, який вимагає, щоб Йому служили. Це не Цар, який завойовує, щоб обкласти податками, підбити від себе народи і знищити їхню національну суть.
Христос є Царем, який дарує свободу. Він є Царем, який приносить самого себе в жертву, щоб врятувати своїх підданих. Це Цар, який пропонує своїм підданим сісти з Ним на Престолі Його Слави, щоб з ним на віки царювати. Це Цар, який своїх підданих хоче мати своїми братами і друзями.
В страшних муках Він почувається відкиненим від Отця Небесного, щоб ми перестали відчувати своє відкинення від Бога. Каже пророк Ісая про Нього, що Він узяв на себе всі болі наші, наші терпіння і страждання, наші гріхи і переступи; а святий апостол Павло каже, що всі наші боргові зобов’язання перед Богом Ісус знищив у своєму тілі, прибитому до Хреста.
Більше того, Христос на Хресті подарував нам свою Матір — Пречисту Діву Марію — як Матір нашу, відкрив нам знову доступ до Небесного Отця, вчинив нас спадкоємцями Небесного Царства. Він на Хресті хотів пролити свою Кров до останньої краплі, відкривши нам доступ до свого Серця через рану списом. Його смерть стала нашим життя.
Ісусе, дякуємо Тобі, що Ти вчора, сьогодні і завтра Той самий, Той самий люблячий Бог і Цар. Дякуємо Тобі, що Ти наш народ учинив членом спільноти християнських народів. Дай нам усім і нашому народу ласку бути вірним Тобі до кінця. Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Тринадцяте стояння: Мертве тіло Ісуса знімають із Хреста
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Фізично сильні люди часами понад тиждень висіли живими на хрестах. Але Христос помер скоро. Вимордуваний тривалими знущання, втративши багато крові уже під час бичування, Христос помирає на дереві Христа. Але, як твердять медики, не фізичне знесилення стало причиною Його смерті, а емоційні переживання. Бог відчув на собі тягар злоби усього людства. Відчув усю глибину жаху відкинення людини від Бога, увесь розпач вічності пекла. Ісус пройшов через це, щоб ми не мусили це проходити.
Ісус зійшов до глибин Аду, щоб визволити душі людей звідти. Щоб відкрити брами Раю для кожної людини, яка відгукнеться на Його царське запрошення.
Та коли мертве тіло Ісуса знімали з Хреста, багато з цього було ще не до кінця зрозумілим. Біль, смуток, страждання, як хвилі розбурханого моря, накривали Його Скорботну Матір і Його вірних приятелів. І в житті нашого народу не раз траплялися подібні події. Скільки то смутку Орда зі Сходу вже принесла нашому народу! І знову збирається ординська навала на наших кордонах, знову коїть злочинства в Криму!
Багато хто порівнював лице Христа з Туринської плащаниці з обличчями мертвих майданівців. Яка дивовижна схожість у шляхетному спокої! О Ісусе, навіть цим Ти даєш нам знак праведності нашої боротьби за свободу! Ти приймаєш жертви нашого народу до збору своїх мучеників, свідків Твоєї Святої Правди. Просимо Тебе сьогодні: не дай, щоб їхня жертва була марною. Зруйнуй усяке зло, яке знову пхається, щоб запанувати над нашим народом. Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Чотирнадцяте стояння: Мертве тіло Ісуса складають до гробу
Слава Страстям Твоїм!
Слава довготерпінню Твоєму, Господи!
Наближалася субота — день відпочинку, присвяченого Богу, а того року ще й було найбільше юдейське свято, свято свободи Божого люду — Пасха. Тож у поспіху Ісусові приятелі облаштували Його похорон.
Смуток і біль Пресвятої Богородиці, побожних жінок-мироносиць, святих Йоана, Йосипа з Ариматеї та Никодима годі було описати, коли вони скидали мертве тіло Ісуса з Хреста. Його мертве тіло, намастивши дорогоцінними оліями, вони вкладають до гробу.
Та вороги Ісусові навіть мертвого Його бояться. Тому виставляють сторожу над Його гробом.
Наші вороги так само бояться. Вони бояться нашої свободи, свободи дарованої Богом. Вони бояться, бояться навіть мертвих героїв нашого народу.
Вони стараються спаплюжити імена кожного борця нашу свободу, сплюгавити пам’ять про них. Вони бояться не тільки мертвого Бандери, сина греко-католицького священника, вони бояться навіть мертвих мирних майданівців.
Бояться, бо знають, що наша свобода і Божа правда зруйнують Імперію Зла, царство облуди, брехні, рабства і насильства. Бояться, бо знають і пам’ятають, що наш народ, опертий на Божій істині, є непереможний. Силу Божого Духу не здолати за допомогою зброї, насильства, брехні.
Ісусе, не дай нам зійти на облудні манівці. Укріпи нас і наш народ у своїй Істині. Даруй перемогу нам над Злом, що насувається зі Сходу. Нехай від лиця Твого згинуть ненависники Твої і нашого народу. Амінь.
Кілька секунд тиші.
Ти, що за нас терпів рани,
Ісусе Христе, Сину Божий, помилуй нас!
Завершальна молитва
Ісусе, Твоє тіло три дні спочивало в гробі. Але третього дня Ти славно воскрес, перемігши усяке зло і смерть. Нехай світло Твого воскресіння прожене усякий морок зла з життя нашого народу. Нехай і наш народ буде учасником Твоєї славної перемоги над злом.
Ісусе, дякуємо Тобі, що сьогодні Ти разом з нами переходив стояннями Твоєї Хресної Дороги. Дякуємо Тобі за ті спасенні думки і напоумлення, які Ти вклав у серце кожного з нас в її часі. Сьогодні тут, у Твоїй присутності постановляємо, що докладатимемо всіх зусиль, щоб викорінити гріх зі свого життя і життя нашого народу. Просимо Тебе про Твою святу допомогу в тому.
Також постановляємо, що від сьогодні докладатимемо всіх зусиль, щоб будувати нове суспільство на християнських засадах, на яких побудована вся наша культура, наші традиції і наша національна ідентичність. Допоможи нам своєю святою ласкою в цьому.
Маріє, Мати Божа і Мати наша, Ти під Хрестом свого Сина стала Матір’ю усіх, хто вірить Твоєму Сину. Тебе з давніх часів наш народ вшановує як наймогутнішу Опікунку і Заступницю. Просимо Тебе нині: огорни своїм могутнім покровом наш народ, захисти його від усіх ворогів видимих і невидимих, зруйнуй усякі плани наших ворогів, в неси замішання у їх підступні наміри.
Отче наш Небесний, даруй вічний спокій у своєму Домі усім, хто поклав своє життя за свободу нашого народу. Дай їм блаженну вічність. За них Тобі жертвуємо повний відпуст із цієї Хресної Дороги.
Отче Небесний, Ти що своєю всемогутньою волею керуєш долею народів, зглянься на наш народ, дай йому добрих провідників, щоби впевнено привели його до перемоги і процвітання, а колись і до блаженної вічності. Амінь.
фінансово.
Щиро дякуємо!
