Щодо Євангелія про зцілення біля купелі Витесда (Йн 5, 1-16): можна сказати, що Ісус займає досить цікаву позицію. Можна дістати враження, що Він не співчуває тому хворому, не поділяє його нарікань. Ставить йому тільки одне дивне питання.
Я часто чую, що найважливіше — це здоров’я. Аби лиш було здоров’я, то решта вже буде. У Євангелії ми бачимо людину хвору, саме таку, яка би сказала, що в житті найважливіше — це здоров’я. У своїх очікуваннях на здоров’я, чудо і допомогу чоловік провів 38 років — стільки, скільки я живу на світі.
Це людина відмови. Ми до кінця не знаємо, чи він там лежав так довго, бо насправді всі ці роки боровся за своє місце, чи, може, тому, що вже тридцять і вісім років як відмовився від боротьби і призвичаївся до свого становища.
Одного разу з’являється хтось, хто прямо його запитує: ти хочеш бути здоровим? І він стає здоровим. Ось так собі просто. Після тридцяти восьми років треба було підвестися і взятися до роботи, і все у житті змінити. Вже нічого не було так, як доти. Нічого. Довелося йому також зіткнутися і з дурною інтерпретацією закону. Він тут переживає найпрекрасніші хвилини у житті, а фарисеї ставлять його перед ідіотською проблемою.
Інколи можна дістати враження, що наша молитва про здоров’я, не тільки фізичне, а й духовне та психічне, закінчується на першому реченні цього чоловіка. «Господи, не маю того, хто би мені допоміг». Боже, обставини мого життя безнадійні, в мене нічого не виходить, всі на мене заповзялися, уряд не допомагає, Церкві чихати на мої потреби, жінка не хоче зі мною розмовляти, настоятелі приділяють увагу тим, хто кращий.
Досить цікаву позицію займає Ісус. Скидається на те, що Він не входить у співчування тому чоловікові. Ставить тільки одне дивне питання: ти хочеш бути здоровий? Господи, я тут тридцять вісім років лежу й чекаю на зцілення, а Ти мене питаєш, чи я хочу бути здоровий? Нє, я ото собі тут лежу тридцять вісім років заради задоволення! Людино, ясно, що хочу.
У запитанні Ісуса є немовби подвійне дно: чи ти насправді хочеш бути здоровий, чи ти тільки хочеш, аби тобі стало легше і приємніше?
І тут я повертаюся до першої порушеної теми, чи здоров’я є найважливішим. Чи ми насправді хочемо бути здоровими? Ну бо коли станемо здорові, то раптом виявиться, що нема на що нарікати, нема про що говорити, нема чим хвалитися і оцінювати, кому ведеться гірше. Можна до безконечності співати побожних пісеньок про «Господи, прийди, чудеса зроби»… а чуда не прийняти.
У цьому Євангелії можна легко ототожнити себе з отим хворим. Легко обуритися на доскіпливих фарисеїв. Однак там є ще одна постать. Безіменна. Той чоловік чекав 38 років тому, що, як сам казав, не мав людини, яка опустила би його в купіль. Ніхто протягом тридцяти восьми років не допоміг цьому бідачині. Ніхто з побожних людей, які приходили до Єрусалима, не побажав йому допомогти.
Може, зцілення для нас має настати саме у відкритості на іншу людину. Не обов’язково на хворого. Але на того, кого ми вже 38 років як неспроможні помітити?
Євангеліє дане не для того, аби нам було приємно. Це Євангеліє з’явилося в нашому житті, аби ми навернулися.
Справді бо, інколи достатньо доброго слова, сказаного в серці. Інколи достатньо пошукати добра в іншій людині. Отак попри все. Здоров’я — важливе, але важливіше те, чи я насправді хочу зцілення і того, що буде після нього.
Гжегож Крамер SJ, deon.pl
фінансово.
Щиро дякуємо!
