Літургійні читання на 14 серпня (УГКЦ)

Греко-католицький календар:
Початок Успінського Посту (Спасівки)
Перенес. Чесного Хреста; мучч. Макавейських

Апостол
2 Кор. 5, 15-21.

15. А він умер за всіх, щоб ті, що живуть, жили вже не для самих себе, а для того, хто за них умер і воскрес. 16. Так що віднині по-людському ми не знаємо нікого. Коли ж і уявляли собі Христа по-людському, то його вже тепер так собі не уявляємо. 17. Тому, коли хтось у Христі, той – нове створіння. Старе минуло, настало нове. 18. Усе ж від Бога, який примирив нас із собою через Христа і дав нам службу примирення. 19. Бо то Бог у Христі примирив собі світ, не враховуючи людям їхніх переступів, поклавши в нас слово примирення. 20. Ми ж посли замість Христа, немов би сам Бог напоумлював через нас. Ми вас благаємо замість Христа: Примиріться з Богом! 21. Того, хто не знав гріха, він за нас зробив гріхом, щоб ми стали Божою праведністю в ньому.

Євангеліє
Мр. 1, 16-22.

16. Проходивши ж повз море Галилейське, побачив він Симона й Андрія, його брата, як вони кидали мережу в море, були бо рибалки. 17. Ісус їм сказав: “Ідіть за мною, я зроблю вас рибалками людей.” 18. І вмить, покинувши мережу, пішли слідом за ним. 19. Пройшовши трохи далі, побачив Якова, сина Заведея, та Йоана, його брата, що теж були у човні й направляли сіті, 20. тож відразу їх покликав. І ті, покинувши батька Заведея в човні з наймитами, пішли слідом за ним. 21. Прийшли вони в Капернаум, і він, відразу в суботу, увійшовши в синагогу, узявся навчати. 22. І дивувалися його навчанню, бо навчав він їх як повновладний, не як книжники.

Апостол
1 Кор. 1, 18-24.

18. Бо слово про хрест – глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа. 19. Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! 20. Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? 21. А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. 22. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, – 23. ми проповідуємо Христа розп’ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, 24. а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків – Христа, Божу могутність і Божу мудрість.

Євангеліє
Йо. 19, 6-11; 13-20; 25-28; 30-35.

6. Та скоро побачили його первосвященики та слуги, закричали: «Розіпни! Розіпни!» Каже Пилат їм: «Беріть його ви і розіпніть, я бо жадної провини не знаходжу на ньому.» 7. А юдеї йому: «У нас є закон, і за законом мусить він умерти, бо він із себе Сина Божого зробив.» 8. Як почув те слово Пилат, стривожився ще дужче. 9. Повернувся він ще раз у Преторію та й каже Ісусові: «Звідкіля ти?» Не дав же йому Ісус одвіту. 10. «Зо мною не розмовляєш, – каже йому Пилат, – чи не знаєш, що в мене влада відпустити тебе і влада розіп’ясти тебе?» 11. І відрік Ісус: «Не мав би ти надо мною ніякої влади, якби тобі не було дано згори. Через те на отому, хто мене тобі видав, більший гріх.» 13. Тож зачувши ті слова, вивів Пилат Ісуса і сів на судівське сидіння, на місці, яке має назву Літостротон, а по-єврейському – Гаввата. 14. А був то день, коли споготовлювали Пасху, близько шостої години. І каже до юдеїв: «Ось цар ваш.» 15. Ті ж закричали: «Геть! Геть! Розіпни його!» А Пилат їм: «Маю я вашого царя розіп’ясти?» І відповіли первосвященики: «Нема в нас царя, тільки кесар!» 16. І тоді видав він його їм на розп’яття. 17. І забрали вони Ісуса; і, несучи для себе хрест, вийшов він на місце, зване Череп, а по-єврейськи Голгота, 18. де його і розіп’яли, а з ним двох інших: по одному з кожного боку, Ісуса ж – посередині. 19. Пилат же звелів написати напис і на хресті його примістити. Написано було: «Ісус Назарянин Цар Юдейський.» 20. Багато з юдеїв читали той напис, місце бо, де розп’ято Ісуса, було близько міста. Написано ж напис було по-єврейському, по-грецькому і по-римському. 25. А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. 26. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, – а його ж любив він, – мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» 27. А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе. 28. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» 30. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. 31. Через те, що це була п’ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, – бо був Великдень тієї суботи, – то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. 32. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп’ятий. 33. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, 34. лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров – і вода. 35. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду – щоб ви теж увірували.

Біблійні роздуми