Нам більше відома історія містичного шлюбу св.Катерини Сієнської, яка знайшла відображення у численних творах мистецтва. Однак у житті святої Катерини де Річчі також відбулися містичні заручини.
П’єр Сюблейра (1699, Сен Жіль дю Гар – 1749, Рим) був французьким живописцем, який майже ціле життя провів в Італії. Син художника з Юзеса, він навчався мистецтва живопису в Тулузі у Антуана Рівальца. 1726 року Сюблейра переїжджає до Парижа і навчається в Академії мистецтв, у якій блискуче проявляє свій талант. 1728 року він вирушає у поїздку до Рима, де вирішує залишитися, і поселяється у Палаццо Манчіні, досить швидко набувши слави майстерного живописця.
1740 року кардинал Сільвіо Валенті Гонзага, який надавав покровительство художникові, рекомендував його Папі Бенедиктові XIV. На прохання Папи Сюблейра пише картину «Меса св.Василія» та робить ескізи для мозаїк собору св.Петра, ставши таким чином єдиним французьким художником, який отримав замовлення для цього собору.
Полотно «Містичний шлюб святої Катерини» також було написане на замовлення Папи Бенедикта XIV, який проголосив Катерину де Річчі святою 29 червня 1746 року. Швидше за все, картина призначалася для того, щоби увічнити подію її канонізації.
Нам більше відома історія містичного шлюбу св.Катерини Сієнської, яка знайшла відображення у численних творах мистецтва. Однак у житті святої Катерини де Річчі також відбулися містичні заручини. Ось як вони описуються в одній з її біографій.
Як у випадку зі святою Катериною Александрійською, святою Катериною Сієнською та святою Катериною Ракконігською, Господь звершив містичні заручини зі святою Катериною де Річчі. Цей шлюб мав два аспекти глибокого впливу на життя Катерини; він дав їй участь у любові Христовій, а також участь у Його Страстях.
З моменту її вступу до монастиря Сент-Вінсент у Прато (Італія), св.Катерина де Річчі відзначалася глибокою любов’ю до Господа й мала досвід містичних зустрічей із Ним. Він провадив із Катериною такі задушевні бесіди, що вона нерідко сторонилася всього іншого. Деякі сестри були готові вигнати її з монастиря через те, що вона виглядала неуважною. Зрештою ця любов увінчалася даром містичних заручин на Великдень 1542 року, коли наш Господь сказав до Катерини: «Візьми, дочко, цю обручку як запоруку і знак того, що ти є і завжди будеш Моєю».
В центрі картини ми бачимо святу Катерину, яку турботливо підтримує Богоматір. Сповнений любові погляд Катерини звернений до Ісуса, який надягає їй обручку на безіменний палець лівої руки. Голову Катерини вінчає терновий вінок – символ її містичної причетності до Страстей Христових. У руці Ісуса – хоругва, яка символізує Його Воскресіння та перемогу над смертю. Обличчя учасників містичних заручин сповнені спокійної гідності та величної краси. Їх оточують ангели, один з яких тримає лілію – символ чистоти, а інший – хреста. Ще один ангел підносить на блюді букет прекрасних квітів. Теплий золотистий колорит картини сповнює її миром, тоді як контрасти світла й тіней привносять у неї динаміку та експересію.
Праворуч зображено св.Тому Аквінського, який виглядає дещо відсторонено, бо він занурений у споглядання того, що відбувається. Постає питання: що пов’язує Катерину де Річчі з Аквінатом – двох домініканських святих, які жили у різні епохи?
Відповідь можна знайти у книжці Ф.М.Крейпс «Свята Катерина де Річчі: її життя, її листи, її спільнота». Там, зокрема, описується одне з дивовижних видінь цієї святої:
…за нетривалий проміжок часу (Катерина мала) дві дивні хвороби, які набули форми раптового отруєння, з найсильнішими внутрішніми болями, набряками тіла, тремтінням і судомами. Від них вона була чудесним чином зцілена: Рацці (біограф св.Катерини де Річчі) говорить нам, що у видінні св.Тома Аквінський не тільки зцілив її, а й сповнив утіхи, наставляв частіше приступати до Причастя і сказав їй, що за її молитвами душа її матері була звільнена з чистилища. Ось так дивовижно зустрілися св.Катерина і св.Тома, показуючи тим самим, що для спілкування святих не існує перепон ні у просторі, ані в часі.
Картина «Містичний шлюб св.Катерини» знаходиться у приватному зібранні творів мистецтва у Римі, а її ескіз – у Сміт-коледжі в Нортемптоні.
Юлія Карлова ОРs, Путь в черно-белых тонах
фінансово.
Щиро дякуємо!
