З ким поведешся — від того й наберешся

Роздуми над Словом Божим на суботу ХVI звичайного тижня, рік ІІ

Сьогоднішнє Євангеліє тісно пов’язане зі Словом, що ми чули вчора, в якому Ісус наводить дві категорії — «людей зрячих» та «сліпих». «Я тому говорю до них притчами, що вони, дивлячися, не бачать, і слухаючи, не чують, і не розуміють. І над ними збувається пророцтво Ісаї, яке промовляє: Почуєте слухом, і не зрозумієте, дивитися будете оком, і не побачите…»

Якась аномалія — мати очі,зір, але не бачити. Звідки беруться такі люди та чи не належу я до них? Користуючись принципом «Біблія пояснює Біблію», знаходимо відповідь у 113 псалмі.

 12. Їхні божки срібло й золото, діло рук людських:

13. вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,

 14. мають уші й не чують, мають носа й без нюху,

15. мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять!

16. Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає! (Псалми 113:12-16)

У цих рядках псалма справджується приказка «з ким поведешся, від того й наберешся». Тобто, сліпоту внутрішню ми отримуємо тоді, коли починаємо «водитися з божками».

Часом можна помітити серед закоханих, або дуже хороших друзів, що вони стають схожими одне на одного — спільні фрази, жести, спільні погляди. Так само і тут — проводиш більше часу з божками — стаєш на них схожим. Якщо раніше божками були дерев’яні або вилиті із золота чи срібла скульптури, то зараз такими божками можуть стати гроші, інтернет, прив’язаності до людей, речей, тощо.

В кожного можуть бути свої власні божки, які закривають Бога собою. Якщо свою надію покладаю на щось або когось, окрім Бога, то стаю схожим на свого власного божка. У 36 псалмі  ми читаємо: «У твоємі світлі ми побачимо світло». У 119 псалмі знаходимо, що Його Слово — це світло на моїй стежці. Тобто, якщо я проводитиму час з Його Словом, то зможу побачити справжнє Світло, відкрити те, яким є Господь. З ким я проводжу більше часу, від кого вчуся — від свого божка, чи від Світла?