Час укладення завіту

Роздуми над Словом Божим на спомин Пресвятої Діви Марії Страждальної

Біля Ісусового хреста стояли Його Мати, сестра Його Матері, Марія Клеопова і Марія Магдалина. Побачивши Матір і учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до Матері: «Жінко, ось твій син!» Потім звернувся до учня: «Ось твоя Мати!» І відтоді взяв її учень до себе.

Ісус звертається до своєї матері «жінко», «гюнай». Одне із значень цього слова — вдова. Якщо Марія була вдовою, то смерть Ісуса для неї означала жебрацьке існування за часів тодішнього Ізраїля. Чи ви вважаєте, що Він не потурбувався про свою Матір заздалегідь і аж раптом згадав на Хресті, що Її треба якось «прилаштувати»? Ісус знав давно, що на Нього чекає, і я певен, що Він, як відповідальний син, потурбувався про її долю наперед.

Дійсність хреста також вводить нас у коло місії Ісуса. На хресті Ісус не вирішував жодних приватних справ, і тому припущення, що вже в останню мить Він перевіряє, чи часом Марія не забула, що їй (особисто їй) робити після Його смерті, виглядають недоречно.

Виходить, що звернення до Марії та учня входили в місію Христа на хресті, де відбувалося відкуплення цілого світу. Це звернення треба глобалізувати згідно з глобальністю місії Спасіння. Звертаючись до Марії та учня, Ісус взиває до кожного. Чи можемо сказати, що улюбленим учнем є той, хто прийме Марію як Матір, згідно з Ісусовим заповітом? Прикметно, що звернення Ісуса до Марії має значення «жінка». Саме це слово вживається, коли описується створення Єви, яка стала «матір’ю всіх живучих». Ця паралель із Євою вказує на відкуплення жінки як такої в особі Діви Марії, а також на те, що народження для духовного життя можливе лише справжньою Матір’ю, не Євою, а Марією.

Повернімося до початку тексту і спробуймо розібратися в окремих словах і виразах.

«Стояли» — це слово в оригіналі також означає «витривати», «шикуватися до бою», «іти на війну», «бути твердим». Ісус мав змогу звернутися до Марії та учня, тому що вони сприймали своє християнство, своє «стояння під хрестом» як війну, в якій вони мали дати відсіч ворогу, битися і перемогти. Можливо, сьогодні ми не чуємо Божих слів, тому що не витримуємо під хрестом, не хочемо знати християнства як кривавої боротьби? Можливо, ми не можемо прийняти Марію саме через те, що нас немає біля Ісуса помираючого?

Досліджуючи це слово («стояли») по симфонії, знаходимо, що воно дуже часто вживається, коли ідеться про «укладання завіту» з Богом. Я волію знати Ісуса Христа — Царя і переможця, мені приємно знаходитися поруч з Ісусом, який зцілює та годує юрби хлібом; але надзвичайно важко витримувати смерть і неміч Спасителя, як і свою неміч. Проте саме в цей час Господь з’єднує мене з собою союзом, завітом!