А коли Тато прийде?

Фото: Олена Качуровська

Роздуми над Словом Божим на спомин Святих Ангелів-Хранителів

Чому ми замислюємося над таким питання? Чого шукаємо, яку відповідь хочемо почути? Невже недостатньо просто отримати Царство Небесне?

Можливо, вже зараз шукаємо найвигідніших шляхів для себе, щоб туди увійти? Наприклад, до храму ходимо декілька разів на рік, і то по великих святах. Звичайного буднього дня відвідати Службу Божу для нас не так важливо.

Аби зцілитися від хвороби, ми ладні їхати по благословення чи не до самого Папи Римського. Ігноруємо молитву в своїй парафії. Тут теж можна отримати зцілення, але ж ні — недостатньо могутності, як на наш погляд, мають місцеві священики! Власне, важлива розстановка пріоритетів у нашому зайнятому дорослому житті. На «дрібниці» бракує часу.

Що на поставлене питання відповідає Ісус?

«Ісус прикликав дитину, поставив її серед них і сказав: Запевняю вас: якщо не навернетеся і не станете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне».

Ісус прикликав дитину. Чому саме дитину? Хто вони, ці діти? Що вони такого мають, чого ми не маємо?

У дітей немає амбіцій — дорослі ж цим переповнені. Діти «прості» — дорослі звикли все ускладнювати. Діти все сприймають на віру — дорослим завжди потрібно щось доводити і аргументувати. Для дітей немає дрібниць, усе важливе — дорослі роблять акцент на великих справах.

І що для дитини найважливіше?

Щоб мама і тато завжди були поруч. Не має значення, яку посаду вони обіймають у суспільстві, чи мають певний статус. Для них важлива «простота» любові, яку діти отримують від дорослих.

Звісно, діти люблять іграшки, солодощі, люблять бавитися з родичами тощо. Але спробуймо їм дати все це — і забрати від батьків. Яку картину спостерігатимемо? Бавлячись іграшками, малеча час від часу запитуватиме: «А коли тато прийде? А де мама? Вони скоро повернуться?..» І що довше їх немає, то сумнішає дитина, ніщо її не може втішити.

«Поставив її серед них…» Можливо, цей жест Ісуса вказує на певну поставу твого серця. Маєш віднайти в собі, у глибинах своєї душі: втрачену, загублену з роками дитину, ту дитину, яка тебе врятує. Приклич її і постав у центрі свого «Я». Таким чином ти зможеш побачити свого Небесного Батька. Відчути ту любов, яку Він тобі дарує!

Твоя «дитина» прагне бути з Батьком завжди і повсякчас.

 «…їхні ангели на небі повсякчас бачать обличчя Мого Небесного Отця».