Чому суддя не судить?

Роздуми над Словом Божим на понеділок ХХІХ звичайного тижня, рік ІІ

Ми знаємо, що Ісус після своєї смерті й Воскресіння має судити всіх: власне, «суд переданий Сину». Тож чому Він не може розсудити братів, тим паче, що все виглядає очевидно несправедливо: брати мають поділити спадщину по-чесному. Чому Ісус не втручається? 

Якщо пригадаємо Євангеліє, Ісус узагалі мало кого судив, хіба що фарисеїв, назвавши «гробами побіленими», і торговців у храмі, яких повиганяв звідти. Ісус уникав судити в таких очевидних ситуаціях, як перелюб. Пам’ятаєте, до Нього привели жінку-перелюбницю й вимагали Його суду. Ісус мало того що не судив, так і відбив охоту у самих обвинувачів судити грішницю. А весь суд переданий Йому…

Можливо, Ісус отримує цей суд, коли проходить через хрест, смерть, шеол… Можливо, у нас також буде менше охоти судити своїх ближніх, коли пройдемо через різні надзвичайні випробування, пройдемо через хрест. Чи доводилось вам зустрічати людей, яких Господь по-справжньому сокрушив хрестом, стражданнями, очищенням, вогнем? Вони не судять. 

Ісус також знає свій час і свої межі. Він акцентується на тому, що важливо: Боже Царство, розказує купу притч, аби розтлумачити всім, що таке Боже Царство; але жодним словом не торкається розподілу майна. Це подібне до поведінки Марії, яка обрала найкращу частку, а Марта турбувалася про багато речей. Важливе одне. Ісус показує приклад того, як Він сфокусований на цьому одному, що потрібно.

Цікаве формулювання — не від надміру багатства залежить життя людини. Чи означає це, що від багатства (грошей) життя залежить, а від надміру не залежить? Навряд, оскільки Ісус відповідав братові, який залишився без батьківського майна, отже — ні з чим. Про який надмір тут може ітися?

Ці слова Спасителя хотілось би залишити без жодних коментарів: «Життя людини не залежить від надміру багатства». 

У притчі, яку Ісус наводить для ілюстрації своєї настанови, багач постійно звертається сам до себе. Життя, зациклене на багатстві, робить людину самотньою, вона перебуває в шизофренічному діалозі сама з собою. Можливо, саме тому факт, що один із братів забрав усе батькове майно собі, свідчить про те, що йому було наплювати на стосунки з братом, він був готовий ними пожертвувати в ім’я багатства, він був готовий залишитися сам по життю.