5 кроків зрілості

Роздуми над Словом Божим на середу ХХХІ звичайного тижня, рік ІІ

Того часу ішли за Ісусом численні натовпи. Обернувшись, Він сказав їм: «Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить свого батька та матері, дружини й дітей, братів і сестер, та ще й душу свою, той не може бути Моїм учнем.
Хто не несе свого хреста, а йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем.
Бо хто з вас, бажаючи збудувати вежу, спочатку не сяде й не полічить коштів, чи вистачить для завершення, щоб, коли покладе фундамент й не зможе докінчити, всі, які побачать, не почали сміятися з нього, кажучи, що цей чоловік почав будувати й не спромігся закінчити.
Або який цар, ідучи війною проти іншого царя, спершу не сяде порадитися, чи під силу йому з десятьма тисячами війська зустріти того, хто йде з двадцятьма тисячами проти нього? Коли ж ні, то як той ще далеко, шле до нього посланців і запитує про умови миру.
Так ото й кожний з вас, хто не відречеться від усього свого майна, не може бути Моїм учнем».

Чи не виникало у вас дивного відчуття при читанні цього тексту? Спочатку Ісус говорить про відречення від батьків, потім про хрест, далі про вежу, війну, а закінчується все майном. Як усе це поєднати? До чого воно? Цей уривок — чудовий путівник життя для кожної молодої людини. Я б назвав цей текст «5 кроків до зрілості»

Одне зі слів, яке вживається на початку першого речення, вказує, що розуміння цього тексту для нас дуже важливе: «Обернувшись, Він сказав їм». Окрім позначення руху тіла, це слово також може мати такі значення, як «вивертати навиворіт», «перетворювати», «повністю змінювати». «Горить у нутрі в мене, серце моє в мені перевернулось, бо я впертий завжди був проти тебе» (ПлЄр 1, 20). Серце Його перевернулося, вивернулося для нас навиворіт заради того, щоб ми змінилися, повністю перемінили напрямок свого життя.

А тепер про п’ять кроків зрілості.

Крок 1. Душа. «Якщо хто приходить до Мене і не зненавидить…» Чи справді Ісус хотів, щоб ми у прямому сенсі ненавиділи своїх рідних, близьких і самих себе задля того, щоби стати Його учнями? Навряд. Один із ключів до розуміння цього тексту — значення  «любити менше». Цей вираз змушує нас вибудувати певну ієрархію в нашому житті. «Якщо Бог на першому місці, то все решта на своєму місці». На якому місці у нас стосунки з Богом? В ієрархії любові хто займає місце Бога?

Не обов’язково щоби хтось ззовні займав почесний трон у нашому житті. Там може сидіти наша любов до самих себе, тобто егоїзм. Погляньмо всередину себе — що там? Можливо, час навести лад і поставити чіткі межі.

Крок 2. Хрест. «Хто не несе свого хреста, а йде слідом за Мною, не може бути Моїм учнем». Не можу бути учнем, якщо не нестиму свого хреста. Зауважте — свого, а не всієї родини. І тут ми, як побожні християни, згадуємо уривок: «Носіть тягарі один одного і таким чином виконаєте Закон Христа» (Гал 6, 2). Зможемо носити тягарі інших тільки тоді, коли спочатку звільнимося від фальшиво накиданих на нас пут інших людей. Для того, щоб зрозуміти самого себе, треба відчути спочатку свій хрест.

Крок 3. Вежа. Поставили душу на відповідне місце, взяли свій хрест. Що ж далі? Починаємо будувати вежу — своє майбутнє: родину, роботу, служіння, стосунки etc. У Біблії вежа згадується часто. «Та й сказали: Ану збудуймо собі місто й вежу з верхом до неба та й утворім собі ім’я, щоб ми не розпорошувались по всій землі» (Бут 11, 4). Всі ми знаємо, до чого привів цей заклик: «Ану збудуймо!» Недовго простояла Вавилонська вежа. «Тільки Він моє спасіння й моя скеля, мій захист: не захитаюсь анітрохи».  Вежа-захист — то наш Господь. Після перших двох кроків нашою дорогою до зрілості ми можемо сповнитися самовпевненості й сказати: «Ану збудую!» Господь — Він постійний. Тому будьте певні, що з нашою власною вавилонською вежею Він учинить так само, як і кілька тисяч років тому. Можемо витрачати сили, збивати руки до крові, трудитись до сліз і поту, щоб побудувати все самотужки; натомість можна мати захист — вежу, свою оборонну споруду в Ньому.

Крок 4. Бій. Пройшли, звільнились, збудували. І що тепер — сидіти і насолоджуватися життям? «А ні!», — каже Господь. Я навчу тебе битися, ти будеш воювати. «Господь — муж воїн, Господь — Ім’я Його» (Вих 15). Інколи ми сприймаємо Бога як мирного дідуся з довгою бородою на легких хмаринках. А спробуйте уявити Його в шоломі і з мечем, готового до бою. Четвертий крок вчить нас боротьби та захисту, оборони всього того, що ми здобули за час нашого шляху.

Ми — діти Воїна, чи усвідомлюємо ми це?!

Крок 5. Відречення. «Так ото й кожний з вас, хто не відречеться від усього свого майна, не може бути Моїм учнем». Ми прив’язуємося до речей, подій, обставин. І це не є поганим: відчувати певне з’єднання з чимось або кимось. Але якщо це щось або хтось заступає мені Бога?! Коли я, пройшовши всі етапи, починаю молитися на своїх власних дітей, дружину/чоловіка, роботу, хобі, або на те «майно», що здобув протягом життя… П’ятий етап — це час «рубати кінці», якщо у своєму житті я перестаю бачити Бога.

Родичі, хрест, вежа, бій, майно. Як на мене — нелогічний набір слів. А для Бога? Може це план мого життя?