Матеріали для священиків на першу суботу грудня

Перша субота грудня 2014 р.

6 XIІ 2014 р.

Різдво Ісуса Христа

Еммануїл – Бог завжди з нами!

До душпастирських оголошень у неділю 30.11.2014 р.

На цьому тижні перша субота місяця випадає якраз під час Дев’ятниці перед урочистістю Непорочного Зачаття. Прагнемо спільно продовжувати розпочату в нашій державі програму духовного відновлення, котра опирається на Молебнях перших субот місяця. Вже сьогодні запрошуємо до участі в молебні, який відбудеться у…………………. об…………………год.

Вступ до Святої Меси на 6 грудня 2014 р.

Триває час Адвенту, котрий має знову нас приготувати до пережиття правди про Еммануїла, що Бог є завжди з нами! І знову споглядаємо на Марію – Та, котра перша відповіла Господу „так”. З любов’ю прийняла Боже Слово і тому Її життя принесло плід. Коли папа Франциск віддав під опіку Фатімській Божій Матері увесь світ, говорив, що Бог прагне, щоб ми – так як Марія – були вірними Йому кожного дня, слухаючи слів, котрі щоденно до нас говорить.

Чи власне так виглядає моє життя? Чи слухаю Боже Слово і вірно його виконую? Якщо ні, якщо усвідомлюю собі, що занадто часто ходжу своїми, а не Божими стежками, то Адвент є добрим часом, щоб це змінити і бути слухняним Слову, як Марія.

Допомога для проповідника

Фрагмент з книжки о. Броніслава Мокшицького SJ

«Очікуваний»

ПРАВДИВЕ ОЧІКУВАННЯ

Найдорожчі, підсумовуючи наші роздуми над літургією слова Першої Неділі Адвенту, ще раз задумаймося над тим, чим є правдиве очікування, тобто очікування на прихід Спасителя, на цей перший Його прихід, котрий літургійно будемо переживати під час Різдвяних свят, а також на прихід цей останній, тобто парузію, а властиво щоденне навідування Господа в Церкві і через Церкву: в подіях життя, в іншій людині, в Божому Слові, а перед усім в Євхаристії.

Очищення наміру

Очікування – це перед усім добрі вчинки, вчинки любові. Знаємо однак, що наші добрі вчинки часто не є досконалими – часто в них укривається наш егоїзм, гріховні рештки, недостатність любові і смиренності. Що ж тоді робити? Очищати – очищати серце і наміри. Потрібно на ново ставити собі запитання: „Куди йду?”, „На чому мені в житті залежить?”. Про очищення наших думок, прагнень і вчинків належить просити Бога – так, як пропонує св. Ігнатій Лойола у Духовних Вправах: „(…) щоб усі мої наміри, рішення і вчинки були скеровані в чистий спосіб для служби і хвали Його Божої Величі” (ДВ 46). Потрібно цілий час просити Найсвятішого Духа, котрий є Любов’ю і Вогнем, щоб випалив в нас те, що не є любов’ю, що не є покорою і правдою.

Вдивляючись в Марію

У цьому змаганні з особистою слабкістю і гріхом неоцінене є заступництво Непорочної, бо це власне в Ній є все найчистіше і Вона – як Найліпша Мати – допомагає нам усунути бруд з наших намірів, думок і вчинків.

Очікуючи приходу Господа і приготовлюючись до цього, вдивляймося в Марію, в Її невинність, покору, служіння, довіру і цілковиту відданність Господу у всьому, навіть дуже важких ситуаціях життя, коли в Її Непорочному Серці з’явилися болісні питання, а навіть більше – коли це Серце прошив меч болю! Так власне було тоді, коли дванадцятирічний Ісус, залишаючись у святині в Єрусалимі, повів себе якось незрозуміло для Марії і Йосифа, котрі шукали Його з болем в серці, а потім з болем запитали: (…) чому Ти так зробив нам? (Лк 2, 48). Це сповнене болю питання було потрібне. Воно вписалося в питання Ізраїля: Чому, о Господи, дозволяєш нам блукати з далека від Твоїх стежок? І в цілу гаму болючих людських питань. Одночасно, воно становило приготування до того, що доконалося на Голгофі, коли біль материнського Серця Марії осягнув вершини. Марія однак, ніколи не зневірилася в шляхи Господнього Провидіння, хоча іноді не все одразу розуміла. Ніколи не перестала довіряти Богу, а довіряючи Йому, знала одне: „Так потрібно” – Хіба не треба було Христові так страждати й увійти в свою славу? (Лк 24, 26). У цій згоді Марії на Божу волю, підтверджену вже в хвилині Благовіщення словами: Ось я Господня слугиня: нехай зі мною станеться по твоєму слову (Лк 1, 38), виражається Її покора і мудрість. Марія прагне кожного з нас вчити тієї мудрості, цього покірного і довірливого переконання, що якщо Бог так хоче, це означає, що „так потрібно” (лат. opórtet). Потрібно, щоб людина улюблена Богом досвідчила хреста, котрий є деревом життя, і скоштувала плоду з цього дерева. А це спочатку болить, а потім дає щастя на віки.

Пізнавання люблячого Серця Отця

Бог у своєму Провидінні дає нам Марію за Матір, щоб ми через Її Серце ще глибше пізнавали любляче Серце Отця. Вона красотою своєї любові і чутливістю лікує рани завдані людським почуттям через найближчих, котрі покликані є до того, щоб уособлювати і приближати образ Бога, а натомість через гріх цей образ здеформували і зафальшували. Марія говорить нам, що любов Бога Отця – це любов міцна, певна, котра дає почуття безпеки і має в собі ті аспекти, котрих так людина дуже прагне: чутливість, делікатність, жертовність і посвячення для найдорожчої дитини, радість, інтуіцію серця.

Бог дав нам це все, що є потрібним до пізнання Його Батьківської доброти та любові – Сина, котрий є Об’явленням Отця (лат. Reveldtor Patris); Святого Духа, Котрий підтримує своїм свідченням нашого духа, що ми є дітьми Божими (Рим 8, 16), і в котрому можемо взивати: „Авва, Отче!” (Рим 8, 15); і Матір, котра своєю любов’ю безустанно приближує нам любов Бога Отця. Христос нас кличе, Божий Дух нас провадить, товаришує нам Матір.

Бути вірним до кінця

Споглядаючи на Марію, прикликаючи Її посередництва і піддаючись Її доброму, материнському діянню, дійдемо до мети, хоча б навіть повзаючи, спотикаючись або навіть падаючи. Вона завжди, коли тільки ми прикликаємо Її допомоги, подає нам долонь і підносить з упадку, а потім підтримує на дорозі, щоб ми могли йти далі – аж до кінця, котрим є остаточна зустріч з Її Сином у домі Отця.

Щасливою є ти, людина, коли йдеш тією певною – марійною – дорогою до остаточної мети, нічим не знеохочуючись, борячись за добро і триваючи біля Господа. Не дивуйся труднощам. На тій дорозі мусять появитися перешкоди! На тих стежках мусиш досвідчити, що таке спокуси! Інакше не будеш мати заслуги, не можеш у вільності доконати властивого вибору. Вчись від нова передиратися через перешкоди, розрізняти добро від зла, перемагати фальш, усувати ілюзії, протистояти спокусам, не піддаватися емоціональним імпульсам ані уяві, з надією тривати.

Переможно борися про добрі вчинки, а отже навертайся, слухай Божого слова і роздумуй над ним, приступай до святих таїнств. Не жалій тієї кропіткої праці над собою, не щади праці і зусилля. Візьмися до боротьби за духовну перемогу з глибокою, пасхальною радістю. І не думай, що святість мусить бути пов’язана з великими завданнями у Церкві і у світі. Виконання великих завдань узалежнене є від вірності в малих, щоденних справах. Як крапля по краплині, котра падає на камінь, шліфує його, так безустанна вірність в малих речах, переховувана з любов’ю, шліфує скалу егоїзма, начебто роблячи місце в серці для Господа, котрий щодень приходить. Беручись з радістю і любов’ю до цієї духовної праці, вчишся бігти до дому Отця; вчишся повертатися до Серця.

Молитва вірних

Через заступництво Марії занесімо до Господа наші покірні прохання:

1. Молімося за Святу Церкву, щоб з міццю і вірою проголошувала правду про наступний прихід Христа.

Еммануїле, Ти – Бог із нами, спаси нас.

2. Молімося за тих, хто керує державами, щоб приймали рішення розсудливо і з думкою про довірених собі людей.

3. Молімося за тих, хто не вірить, або легковажно підходить до віри про повторний прихід Христа, щоб Господь відкрив їхні серця та розум.

4. Молімося за усіх матерів, щоб у щоденній праці не бракувало їм сил до переказування своїм дітям віри та любові.

5. Молімося за наших близьких померлих, а особливо за тих, за котрих молимося під час цієї Євхаристії, щоб могли радіти з перебування з Христом, на Котрого ми ще очікуємо.

6. Молімося за нас самих, щоб ми охоче, у смиренності та тихості серця прийняли Божу волю відносно нас.

Всемогутній Боже, через заступництво Марії, з Котрої взяли початок таємниці нашого відкуплення, споглянь на нашу слабкість і вбогість і вислухай молитов, котрі з довірою до Тебе заносимо, щоб ми могли стати учасниками Твоєї слави. Через Христа Господа нашого.

Допомога у проведенні медитації над Радісною Таємницею: Різдво Христове

Катехеза св. Йоана Павла ІІ

36. Марія а народження Ісуса

Євангеліст Лука у своєму описі народження Ісуса цитує певні факти, котрі дозволяють краще зрозуміти значення цієї події. Пригадує спочатку про перепис населення, котрий відбувався з наказу Цезаря Августа; з того також приводу Йосиф „з дому і роду Давида” і Марія, його дружина, пішли „до міста Давида, що зветься Вифлеємом” (Лк 2, 4).

Інформуючи про обставини, в яких відбувається подорож і народження, євангелист показує дискомфорт і вбогість, котрі будуть предвіщати деякі основні риси месіянського царства – царства, котре є позбавлене вшанування і влади земної, котре належить до Того, Котрий під час свого прилюдного життя скаже про себе самого: „Син же Чоловічий немає де голови приклонити” (Лк 9, 58).

Розповідь Луки містить особливі риси, на перший погляд не дуже важливі, котрі мають допомогти читачу в глибшому розумінні таємниці народження почуттів Тієї, котра дала світові Божого Сина.

Подія народження, написана в простий спосіб, показує, як Марія активно бере участь в тому, що в Ній виконується: „Вона породила свого Сина Первородного, сповила його та поклала в ясла” (Лк 2, 7). Те, що є участю Марії, є результатом Її вибору сповненого готовності до співпраці з Божим задумом; підтвердження цієї готовності дала під час благовіщення, відповідаючи „нехай зі мною станеться по твоєму слову!” (Лк 1, 38).

Досвід народження дитини Марія переживає в умовах докучливої вбогості; не може дати Сину Божому навіть того, що зазвичай дають матері своїм новонародженим дітям; змушена є покласти Його „в ясла”, тимчасову колиску, котра не відповідає гідності „Сина Всевишнього”.

Євангеліст пише, що „не було їм місця в заїзді” (Лк 2, 7). Ствердження це, приводячи на думку слова з Прологу Євангелія від св. Йоана: „а свої Його не прийняли” (1, 11), є начебто сповіщенням відкинення, якого Ісус неодноразово досвідчив в своєму земному житті. Слово „для них” вказує, що відкинення це торкається одночасно Матері і Сина; бачимо також, що життя Марії вже тоді було з’єднане з терпіннями Її Сина, через що Вона є учасницею відкупительної місії Ісуса.

Відкинутий „своїми”, Ісус є прийнятий пастирями, простими людьми і небагато значущими, котрих Бог однак вибрав на перших адресатів Доброї Новини про народження Спасителя. Послання, з яким звертається до них ангел, є запрошенням до радості: „Я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу” (Лк 2, 10), після чого, щоб їх заспокоїти, додає: „Не бійтеся!”.

Звістка про народження Ісуса є для них – подібно як була для Марії в хвилині благовіщення – великим знаком благовоління Бога щодо людей. Контеплюючи Божого Відкупителя у вбогій віфлеємській стайні можна почути заохочення, щоб з довірою приближитися до Того, котрий є надією людства.

Частина IV: Участь Марії в економії Спасіння

Спів ангелів: „Слава во вишніх Богу й на землі мир людям його вподобання” (Лк 2, 14) – що також можна перекласти „людям, котрих полюбив” – об’являє пастирям те, що Марія виразила в своєму гімні Магніфікат: народження Ісуса є знаком милосердної любові Бога, котрий у спосіб особливий об’являється людям вбогим та покірним.

На заклик ангела пастирі відповідають спонтанно і з ентузіазмом: „Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на ту подію, що Господь об’явив нам” (Лк 2, 15).

Їхні пошуки не є безплідними, тому що „знайшли Марію, Йосифа й Дитятко” (Лк 2, 16). Це їм власне – як пригадує II Ватиканський Собор, „Матір Божа з великою радістю показує (…) Свого первородного Сина”. Подія ця має рішучий вплив на їхнє життя.

Натуральне прагнення пастирів, щоб після надзвичайної зустрічі з Матір’ю і Сином розповісти, „що їм було об’явлене про цю Дитину” (Лк 26 17), вказує проголошуючим Євангеліє усіх часів на велике значення, а навіть потребу глибокого зв’язку духовного з Марією, якщо хочуть вони краще пізнати Ісуса і проголошувати з радістю Його Добру Новину про спасіння.

На тему тих виняткових подій св. Лука пише, що „Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці” (Лк 2, 19). Під час коли страх пастирів звільняє місце подиву та прославі, Марія дякуючи своїй вірі заховує живі спогади подій пов’язаних з Її Сином; поглиблює їх через роздуми в своєму серці в найглибших частинах своєї істоти. У цей спосіб вказує Вона іншій Матері – Церкві, що повинна приділити особливу увагу до дару і завдання контемляції і рефлексії теологічній, щоб прийняти таємницю спасіння, краще її зрозуміти і проголошувати з новим ентузіазмом людям усіх часів. (20.11.1996)

АКТ ВІДДАННЯ ПАРАФІЇ НЕПОРОЧНОМУ СЕРЦЮ ПДМ

(прочитати на закінчення Св. Меси, або під час богослужіння)

Непорочна Матір, покладаємо все наше довір’я в могутність Твого заступництва і в материнську доброту Твого Серця. Нині урочисто віддаємося Твоєму Непорочному Серцю. О Преподобна Матір! Хай Твоє Серце охороняє наші серця, хай як взірець сяє в наших родинах і парафіях! О Маріє, борони чистоту звичаїв, захищай молодь і дітей, спонукай батьків до жертовності, дітей до слухняності і дисципліни, родинні вогнища хай палають правдивою побожністю і постійною любов’ю. Твоєму Серцю доручаємо всіх відсутніх в родинному домі, блукаючих по дорогах життя, грішних; бережи їх, о Маріє, і будь провідною зорею для сиріт і убогих. Хочемо виконувати всі бажання Ісусового Серця, любити Тебе, жити згідно з наукою Христа й Церкви. Будемо часто очищати душу від гріхів і живити її Хлібом Життя.

Допоможи нам, о Маріє, виконати ці настанови, прийми це наше віддання, виблагай благодаті, необхідні для нашого спасіння. Будь нам Матір’ю і веди до Ісуса. Амінь.

Або:

Відновлення присвячення себе
Непорочному Серцю Пресвятої Діви Марії

Непорочна Мати, всю довіру нашу покладаємо на силу Твого заступництва, на материнську доброту Твого Серця. Слухняні Твоїй волі й дорученням Святішого Отця, ми всі разом присвятили себе Тобі. Зараз урочисто відновлюємо наше присвячення Твоєму Непорочному Серцю.

О предобра Мати! Нехай Твоє Серце стоїть на сторожі наших сердець, нехай Воно, як взірець, світить у наших родинах і парафіях! О Маріє, бережи чистоту звичаїв, захищай молодь і дітей, спонукуй батьків до жертовності, дітей – до слухняності й дисциплінованості, нехай сімейні вогнища палають справжньою побожністю і тривалою любов’ю. Твоєму Серцю доручаємо всіх тих, кого немає вдома; тих, хто блукає дорогами життя, грішних. Бережи їх, о Маріє, і будь провідною зіркою для сиріт і вбогих. З любов’ю до Твого Серця хочемо виконувати всі прагнення Ісусового Серця, жити згідно з Божими заповідями, згідно з навчанням Христа і Церкви. Будемо наші душі якомога частіше очищувати від гріхів і живити їх Хлібом Життя.

Допоможи нам, о Маріє, виконати ці постанови, прийми наше присвячення, випроси благодаті, необхідні для освячення особистого й сімейного життя. Будь нашою Матір’ю і веди нас до Ісуса. Амінь.

Розарієві роздуми

Радісні таємниці

Благовіщення

Небесний Отець прагне започаткувати новий етап історії любові до людини. Не дає простого наказу. Маючи в намірах Новий Заповіт, просить молоду жінку про добровільне „так”. Марія, яко Непорочне Зачаття, є цілковито послушна і відкрита на голос Бога. З дитячою довірою запитує і отримує відповідь. Син Божий буде одним з нас, у всьому до нас подібний, окрім гріха. Марія відважується на акт безумовної віри: „Нехай мені станеться по Твоєму слові”.

Святий Духу, вчи нас цілий час зростати у виконанні волі Отця. Дай нам сил, щоб як Марія говорити „так” цілим серцем. Благослови усім молодим людям, щоб їхні серця були завжди відкритими на Євангеліє Ісуса, а нас усіх веди шляхом, котрий веде до Отця. Амінь.

Відвідини

Після того, як Син Божий прийняв людське тіло в лоні Марії, могла Вона залишитися вдома і розважати цей незмірний дар, який отримала. Однак з поспіхом йде до своєї родички Єлизавети, щоб служити матері Йона Хрестителя. Два нових життя зустрічаються, дві Матері обіймаються. Марія несе Ісуса. У Магніфікат, своїй пісні прославлення, предвіщає Спасителя, Котрий буде підтримкою для бідних і слабких.

Ісусе, Твоя присутність порушує, дає радість і охороняє кожне нове життя. Допоможи нам усвідомити собі, що кожна людина, від початку свого існування, є дитиною Божою, а Ти є його братом. Уділи нам духа служіння, якого мала Марія, і благослови усіх матерів, котрі очікують на дитину. Амінь.

Різдво

Єдинородний Син Бога Отця, нескінченний Бог, завдяки Марії стає людиною. Приходить до нас не як всемогутній цар, не вибирає столиці якогось великого князівства, ані палацу. Навіть в господі не знаходить місця для себе. Не може ще говорити, але вже є живим Словом Отця, видимим знаком Його милосердної любові. Бог став людиною, ніхто не може Його боятися. Бідні пастухи є першими, котрих покликав. Він є великою радістю Отця для нашого світу.

Небесний Отче, мільйони людей без домівок, мільйони втікачів з регіонів, де йдуть війни і катастрофи цієї ночі не знайдуть жодного місця в господі, в притулку… багато дітей приходить на цей світ в умовах негідних людини. В них живе вбогий Христос. Покажи нам, як їх вітати з миром вифлеємськім. Амінь.

Жертвування

Свята Родина підлягає Праву: Марія разом з Ісусом приносять свого єдинородного Сина, щоб очиститися. В святині Ісус, Марія і Йосиф зустрічають старця Симеона і вдову Анну. Вони жили в вірі Ізраїля і сповнені надії очікували Месію. В Ісусі Симеон розпізнає Спасителя. Величає Бога і предвіщає шлях терпіння, котре чекає Ісуса і Його Матір. Від першої хвилини Марія є пов’язана зі спасенним ділом свого Сина.

Святий Йосифе, людино справедливості, випроси усім старшим людям благодать споглядання Ісуса обличчям в обличчя. Усім, котрі оплакують свою дружину або чоловіка, випроси благодать життя, як Анна, в потішаючій присутності Господа. Амінь.

Знайдення

Через участь в дискусії з вченими Ісус робить важливий крок у своєму розвитку, як молодий чоловік. Робить це з послуху до свого Отця. Ця година дозрівання Святого Сімейства містить повідомлення і благодать. На загублення молодого Ісуса Його батьки реагують з турботою і страхом… незважаючи на те, що відповідь Сина залишається для Марії незрозумілою, „Вона переховує це все і роздумує у своєму серці” і з досконалим послухом підпорядковується таємному плану Бога.

Маріє, Матінко наших родин, в змаганнях нашого щоденного життя не завжди розуміємо один одного. Допоможи нам шанувати винятковість кожної особи і знайти Бога навіть в тих справах, котрих не розуміємо. Дай світло усім батькам, котрі в Твоє Ім'я піклуються про своїх дітей. Амінь.

Літанія до Непорочного Серця Марії

Господи, помилуй! Христе, помилуй! Господи, помилуй!

Христе, почуй нас! Христе, вислухай нас!

Отче Небесний, Боже,           помилуй нас.

Сину, Відкупителю світу, Боже, помилуй нас.

Духу Святий, Боже,               помилуй нас.

Свята Трійце, Єдиний Боже, помилуй нас.

Серце Марії, з’єднане з Серцем Ісуса, молись за нас.

Серце Марії, святине Пресвятої Трійці, молись за нас.

Серце Марії, доме Слова, молись за нас.

Серце Марії, переповнене благодаттю, молись за нас.

Серце Марії, благословенне серед усіх сердець, молись за нас.

Серце Марії, тихе і лагідне, молись за нас.

Серце Марії, глибино смирення, молись за нас.

Серце Марії, жертво любові, молись за нас.

Серце Марії, прибите до хреста, молись за нас.

Серце Марії, розрадо засмучених, молись за нас.

Серце Марії, притулку грішників, молись за нас.

Серце Марії, надіє вмираючих, молись за нас.

Серце Марії, столице милосердя, молись за нас.

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            Господи, прости нас!

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            Господи, вислухай нас!

Агнче Божий, що береш гріхи світу,
            помилуй нас!

Молімося: Боже, Ти в Непорочному Серці Марії дав нам переможну силу чистоти й любові, визволи нас від гріхопадіння і вчини, щоб, очищаючись через покуту і молитву, наші серця щоразу тісніше з’єднувалися з Тобою і проголошували у світі Твій заклик до навернення. Через Христа, Господа нашого. Амінь.

NB. Ці матеріали жодною мірою не обмежують ініціативи місцевих душпастирів. Мета приготовлених матеріалів — служити допомогою для якнайкращого приготування молебнів перших субот місяця.