Певно, багатьом віруючим день св. Миколая у цьому році видається зовсім інакшим, ніж «колись». При тому, що «колись» було так недавно, рік тому. Революцію тому назад, війну тому назад… Були цукерки, перевдягнені «Миколаї» по парафіях, збірка коштів і речей на потреби бідних. Усе було. Але інакше.
У київському храмі св. Миколая (тому, що ще на Червоноармійській, як переіменують — то буде по якійсь там черговій Васильківській, а мав би бути по вулиці св. Йоана Павла ІІ, чулися такі розмови свого часу)… Ну, ось там. Де ще радянська вулиця, але вже католицька парафія, де ще Будинок органної музики, а нова Рада знову говорить про повернення відібраного… чи дійдуть руки до цієї доброї справи? — хтозна. Кажуть, у нинішній Верховній Раді стало «трендом» списувати всі недоробки і гальма на АТО.
Добре, що католики нічого на це не списують. Навіть якось більше з огляду на цю біду працюють і гуртуються. І свята відзначають по-особливому. Хочеш зустріти св. Миколая? Ну то піди і зроби добре діло. Десь там, «у процесі», напевно з ним зіткнешся.
Про цього святого говорив у проповіді Його Високопреосвященство Петро Мальчук, єпископ-ординарій Києво-Житомирський. І не тільки про всім давно відомі гроші для заміжжя трьох дочок небагатого шляхтича, про що не знає хіба що першорочок катехетичної школи. А ще про книжку спогадів однієї віруючої, яка мала спілкування святих у прямому розумінні. Вони до неї приходили, розмовляли, вона бачила, які вони всі різні за характерами… Так ось, св. Миколай Мирлікійський до неї теж приходив. І журився, що так небагато людей насправді вірять у його допомогу й заступництво. Хіба що малі діти. І то доти, доки батьки зрештою не скажуть, що то вони подарунки під подушку підкладали…
А дорослі люди звичніші приписувати все або випадковостям, або своїм старанням і вмінням. «Та навіть якщо ти сам пішов і це зробив, знайшов потрібну людину і залагодив справи, то хіба ж ти сам собі ту людину послав, щоб її зустріти?» Так, звичайно. Недарма Господь сказав, що блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать. Можна пройти повз чудо, старанно для тебе приготоване, і не розпізнати його. Ну, трапилася потрібна людина. Ну, склалися сприятливі обставини…
Найкращий експромт, каже одна приказка, це той, що старанно підготовлений. Аби комусь «випадково» пощастило зустріти бр. Себастьяна Янковського ОМІ з його роздачею їжі та речей потребуючим, то бр. Себастьян мав потурбуватися про те, щоб їжа і речі були підготовлені. А йому допомагають інші люди. Чи вони — «святі Миколаї» для потребуючих, чи то він просто їх посилає на допомогу?.. Певно, і так, і так. Двох із них на відпустовому святі 6 грудня навіть нагородили за старанність у служінні потребуючим: не завжди наші «ангели святого Миколая» залишаються невідомими… Архиєпископські подяки за віддане служіння минулого суботнього дня отримали пані Ольга Горбик: за «невтомне служіння убогим, співпрацю з релігійною місією “Карітас-Спес”, допомогу Місіонерам Облатам Непорочної Діви Марії, приготування їжі безпритульним», і пан Григорій Янковський: за допомогу вбогим і співпрацю з Карітасом,зокрема за численні перев’язки, які він зробив безпритульним, як зазначив перед врученням настоятель парафії о. Андрій Рак ОМІ.
Звертаючи своє слово до цих благодійників та до всіх згромаджених заодно, єпископ Петро пожартував: «За час допомоги бідним брат Себастьян, знаєте, став багатшим! Бо коли він тільки розпочинав справу допомоги безпритульним, то нічого не мав, ні машини, ні засобів. А тепер ось машину має і все потрібне. За приказкою “дасть Бог дітей, дасть і на дітей” — можна сказати: дав Бог бідних, дає і на бідних! Дай Боже, щоб ми завжди могли їм допомагати».
Щодо бідних, про яких Господь Ісус казав «завжди маєте їх з собою, Мене ж не завжди», то минулий рік показав: одними адвентовими свічечками для потреб дитбудинків справу обмежувати нечесно. Частина України зірвана з місця, люди позбавлені елементарного, ну а ще й не треба забувати тих, хто і так завжди перебував у «категорії ризику», і за сучасних умов тим більше має проблеми. Те, що в Києві, скажімо, збільшилося вимушених переселенців, аж ніяк не впливає на постійне служіння сестер-калькуток, які не можуть покинути «своїх» убогих і зайнятися приїжджими. Залишилися самотні, пенсіонери, інваліди, сироти і напівсироти, багатодітні…
Саме тому Церква робить, що може, аби не полишати їх допомогою. Зокрема, «Карітас-Спес» проводить від 6 по 16 грудня акцію «І ти можеш стати святим Миколаєм».
— В усіх парафіях столиці проводиться ця акція, я її координатор, — сказав спеціально для CREDO згадуваний бр. Себастьян. — Ось при вході покладено торбинки з логотипом «Карітасу» і видрукувано списки необхідного, щоб можна було просто взяти цей листочок, взяти пакетик, піти з ним до магазину і, звіряючись зі списком, купити все потрібне, не переймаючись, чи нічого не забув… Наповнити цю торбинку і принести у парафію. Це все для бідних сімей. Кожен може стати святим Миколаєм! Це акція, яка може стати нагодою бути добрим, послужити людям, парадоксально кажучи: допомогти нам допомагати іншим. Християнин — не той, хто тільки приходить на Службу, як слухняна овечка. Християнин — людина діяльна.
Фото автора
фінансово.
Щиро дякуємо!
