У неаполітанському храмі чудом помножилася олія св.Шарбеля. Цьому було понад 500 свідків.
«Звичайна» Меса
Це мав бути звичайний день молитви. Четвер, 24 липня. В літургійному календарі це день спомину святого Шарбеля, ліванського відлюдника. Півтори тисячі вірних, серед них — багато хворих, стражденних, зібралися в храмі Сан-Фердинандо-ді-Палаццо в Неаполі, шукаючи зцілення за заступництвом маронітського монаха.
Меса проходила за розкладом. Тільки після її завершення сталося щось, що порушило спокій. Парафіяльний священник, о.Пасквале Сильвестрі, став уділяти благословення олією святого Шарбеля, яку з Рима надіслала маронітська курія. І хоча пляшечка з олією помітно порожніла, помазання вистачило на всіх. А потім… пляшечка знову наповнилася.

«Це сталося в моїх руках»
«Це не історії з дитячого молитовника», — написав о.Сильвестрі в офіційному листі від 27 липня. «Це справді сталося, і це сталося в моїх руках».
Коли останнього вірного помазали, священник закрив флакон та рефлекторно вклав його назад у спеціальну коробочку. Тоді він відчув, що щось не так. Вага коробки була іншою! Отець Пасквале зазирнув усередину й побачив, що пляшечка знову повна олії. Він показав її присутнім у храмі. «Вони це бачили. Вони можуть це підтвердити», — запевняє священник.

Неаполь, храм св. Фердинанда. Джерело: Вікіпедія
Чудо? Чи, може, нагадування?
Святий Шарбель прийшов не для того, щоб викликати сенсацію, але щоб нагадати про віру.
«Людям потрібен знак», — каже о.Сильвестрі. І цей знак був даний. Не для розваги. Не як вистава. А як нагадування про те, що ми не самотні перед лицем страждань, хвороб і смерті. Олія святого Шарбеля — проста, що пахне кедром із його Ліванських гір, — каже одне: Бог іще не перестав діяти. Чудо в Неаполі відбувається в той час, коли Європа дедалі частіше пропонує хворим «гуманне» рішення — евтаназію. Все в ім’я турботи про хворих, звісно! Але святий Шарбель, здається, має іншу думку з цього питання.
Замість комфортного прийняття «доброї смерті» він приносить помазання, молитву та зцілення. Він не обіцяє життя без болю — але нагадує нам, що страждання не позбавлене сенсу, коли його переживати з вірою.