Лікарі їх називають «бабцями на свята» і в один голос стверджують, що з року в рік це явище поширюється. Щоразу більше родин залишають своїх старих на свята у лікарнях, сприймаючи медичні заклади як свого роду «камери схову».
Доктор медицини Бартоломей Ґузік, кардіолог із Кракова (Польща), стверджує, що протягом останніх п’яти-шести років явище «святкових бабусь» посилюється. «Це стосується загальних відділів, терапевтичних, геріатрії; дуже часто стається так, що тяжко хворих або просто старих пацієнтів родичі “здають” безпосередньо перед святами, під більш чи менш вигаданими приводами. У певному віці привід для госпіталізації знайдеться завжди, отже, це завжди можна обґрунтувати. Щоправда, родичі клянуться, що провідуватимуть хворих, але нерідко буває, що з’являються вони тільки після серії телефонних дзвінків із нагадуваннями, що мають забрати матір чи батька додому».
Доктор Ґузік звертає увагу на медичний аспект справи: «Дуже важливо, аби госпіталізація була якомога коротшою, бо кожен день у лікарні для людини похилого віку збільшує ризик інфекції верхніх дихальних шляхів. Для старих людей внутрішньолікарняні зараження просто небезпечні для життя. Зокрема у зимовий період час госпіталізації має бути скорочений до мінімуму, аби зменшити ці можливі ускладнення. Але контакт із родиною нерідко дуже складний: близькі просто не беруть слухавку».
Лікарка з Ольштина, яка побажала залишитися невідомою, порівнюючи поведінку пацієнтів та їхніх родин у кількох містах, каже, що не раз стаються драматичні ситуації. Рідні буквально вкидають своїх стареньких близьких до приймального покою і втікають, пізніше з ними нема як зв’язатися. Декого доводиться лякати поліцією і нагадувати про обов’язок опіки, інакше не забрали б батьків додому».
Після новорічних свят вони з’являються, ні слова не кажучи, — продовжує доктор Ґузік. Він звертає увагу, що медперсонал уже з перших хвилин розуміє, про що в цій ситуації йдеться, але нічого зробити не може. Треба просто цій людині допомогти, бо вона у складному становищі. Лікарня так і так мусить працювати, а та бідна людина знає, чому туди потрапила. І це найсумніше, особливо коли вони усвідомлюють, що найближчі їм люди не знайдуть для них часу в цей період, який саме для сім’ї має бути найважливішим.
Це вельми гнітюче явище, але воно таке поширене, що медики з ним уже освоїлися. Було би гнітюче, якби то були окремі неморальні випадки, а тут уже — загальна практика, отже, все виглядає банальним, — каже краківський кардіолог. Люди людям зготували таку долю. Це дуже важка справа, бо якби ці родини подбали про своїх близьких, відвідували їх, то полегшили б їм цей важкий час.
А хто ж ті люди, що покидають своїх близьких? Професор Йоанна Матушкевич, керівник терапевтичної клініки у Варшаві, тримається думки, що прості люди цього не роблять, або ж допускають таке винятково рідко. Найчастіше так поводяться добре влаштовані, забезпечені громадяни, які, наприклад, вирішили, що мають на Свята полетіти в теплі краї. Професора підтримує лікарка з Ольштина. З її спостережень також випливає, що це явище дуже рідкісне у малих міських шпиталях, натомість воно частішає в агломераціях.
— Якось прийшла відома актриса, залишити матір «на сховок». Персоналові пояснювала, що не хоче псувати своїм дітям Святвечора і вихідних. А та старша жінка все розуміла, — переймається професор Матушкевич. Журиться вона і через те, що особливо сумним усе стає у разі пацієнтів із пухлинами. — Часто це останні Свята в їхньому житті, взагалі останні хвилини їхнього життя, а вони полишені самі на себе. Певно, раніше люди були більш схильні до жертовності…
Хоча, звісно, узагальнювати не можна. «Є родини, які турбуються про своїх стареньких: регулярно їх відвідують, приносять страви з вігілійного столу, отож не можна сказати, що всі старі покинуті, — каже доктор Ґузік. — А хто приходить у дні Свят до своїх близьких, навідує також інших пацієнтів, ділиться з ними облаткою, стараються створити святкову атмосферу. І завдяки цьому цей сумний час робиться легшим для старих, хворих, самотніх людей».
За матеріалами: Gość Niedzielny
Фото: Gazeta Wyborcza