Ми переслідувані, але спасенні

Роздуми над Божим Словом на Святвечір 24 грудня

Коли читаємо пророцтва, які пророк Натан переказав Давидові, можемо запитати себе: «Чи все те сповнилося?» Наприклад: «Я призначу місце Моєму народові Ізрáїлеві і насаджу його, й він буде на ньому жити й не буде більше хитатися, бо сини беззаконня не будуть більш його гнобити, як раніше» (2 Сам 7, 10). Народом Ізрáїля — через Ісуса Христа — є всі ми: Церква, народ месіанський, зібраний з усіх народів. Але ж Церква й досі терпить переслідування, християни змушені тікати з багатьох місць, де панують війна і безправність…

Усі пророцтва Старого Завіту сповнилися в Ісусі Христа, але при цьому вони водночас виповнюються і в нас. Так відбувається оскільки ми, Церква, становимо Тіло Христа, яке живе на землі. В нас, християнах, збуваються всі пророцтва стосовно Христа саме тому, що Він — наша Голова у Небі, а ми — Його Тіло на землі. Тільки коли Христос прийде вдруге, тоді остаточно завершиться час, у який Тіло Христове, Церква, терпить переслідування.

Однак у вірі ми вже тепер можемо переживати радість нашого визволення. Так, як це переживав Захарія, коли після народження його сина, Йоана Хрестителя, у вірі заспівав подячний гімн Богу. Вже народження сина було для нього знаком, що ми, визволені «з рук ворогів», входимо в повне, нове служіння Богові: «без страху служити Йому у святості й праведності перед Ним по всі наші дні» (Лк 1, 74-75).

Отак і ми, схилені над яслами новонародженого Месії Ізрáїля, можемо з довірою і радістю співати разом з ангелами. Адже ми маємо доступ до найбільшого щастя в житті: можемо служити Дитятку. Християнство — це служіння видимій Дитині, яка об’являє нам невидимого Отця. Служачи Йому, ми будемо переслідувані, як і Він, земними Іродами, але, як і Він, будемо спасенні.

Фото: wiara.pl