Ми переслідувані, але спасенні

Роздуми над Словом Божим на 24 грудня

Коли читаємо пророцтва, які пророк Натан переказав Давидові, можемо запитати себе, чи все те сповнилося. Наприклад: «Я призначу місце моєму народові Ізраїлеві і насаджу його, й він буде на ньому жити і не зазнає більш тривоги, бо беззаконні не будуть більш його гнобити, як раніше» (2 Сам 7, 10). Народом Ізраїля — через Ісуса Христа — є ми всі, Церква, народ месіанський, зібраний з усіх народів. Але ж Церква й досі терпить переслідування, християни змушені втікати з багатьох місць, де панують війна і безправність…

Усі пророцтва Старого Завіту сповнилися в Ісусі Христа, але при цьому вони водночас виповнюються і в нас. Так відбувається, оскільки ми, Церква, становимо Тіло Христа, яке же живе на землі. В нас, християнах, збуваються всі пророцтва стосовно Христа, саме тому, що Він — наша Голова у Небі, а ми — Його Тіло на землі. Тільки коли Христос прийде вдруге, тоді остаточно завершиться час, у який Тіло Христове, Церква, терпить переслідування.

Однак у вірі ми вже можемо переживати радість нашого визволення. Так це переживав Захарія, коли у вірі, після народження його сина, Йоана Хрестителя, заспівав подячний гімн Богу. Вже народження сина було для нього знаком, що ми, «визволені з рук ворогів», входимо в повне, нове служіння Богові: «без страху служити у святості й праведності перед Ним по всі наші дні» (Лк 1, 74-75).

Отак і ми, схилені над яслами новонародженого Месії Ізраїля, можемо з довірою і радістю співати разом з ангелами, що маємо доступ до найбільшого щастя в житті: можемо служити Дитятку. Християнство — це служіння видимій Дитині, яка об’являє нам невидимого Отця. Служачи Йому, ми будемо переслідувані, як і Він, земними Іродами, але, як і Він, будемо спасенні.

Фото: wiara.pl