Зачаття і народження омріяного

Роздуми над Словом Божим на урочистість Різдва Христового

Чи не здавалось вам підозрілим те, що Йоан Хреститель і Ісус були зачаті майже одночасно? Адже це в жодному разі не може бути збігом. Так, просто їхні шляхи повинні були перетинатися. Але вони могли перетнутися, навіть якби Йоан був на три чи п’ять років старший за Ісуса. Чому ж разом і чому саме в такій послідовності?

Можна сказати, що Йоан — це наші мрії, бо мріями також можна вагітніти, їх виношувати і, зрештою, в належний час їх втілювати, «народжувати», а Йоан був дуже бажаним, дуже довгоочікуваним. Тому кожен із нас — по-своєму Єлизавета, кожен із нас має свого Йоана. Народження Предтечі — не просто мрія; це найпотаємніша, найбільша мрія. Про такі мрії кажуть, що їх небезпечно мати. По-перше, тому, що вони можуть не збутися — тоді буде надміру боляче. По-друге, тому, що згодом настане час розлучатися зі своєю мрією: ту, яку носиш дев’ять місяців у себе «під серцем», треба віддати світові, вона вже більше не тільки наша, а світ може зробити з нею що завгодно.

І це все було би слушно, боятися можна було б, якби не Марія. Коли ми вагітніємо бажаним, Марія вагітніє Спасителем. Коли в нас починається щось найтонше і найвразливіше, у Діві зачинається спасіння для нього, найтоншого.

Ми часто молимося до якогось Бога-митаря, який нібито каже: «Ти віддала мені замало часу», «Чому так мало зречень сьогодні?!» — а насправді наші мрії з радості здригаються в нас, коли до нас приходить Бог, Бог у Марії. Давайте сьогодні скажемо своїм мріям, що з ними Бог, давайте будемо молитися як вагітна до вагітної. 

Інакше — довічний токсикоз від ненароджених мрій, одна гіркота від мрій-переростків.