Зачаття і народження омріяного

Роздуми над Божим Словом на урочистість Різдва Христового

Чи звертали ви увагу на те, що між зачаттям Йоана Хрестителя і зачаттям Ісуса минуло дуже мало часу? Настільки мало, що можна сказати, що вони були зачаті майже одночасно. Адже це в жодному разі не може бути збігом. Це можна пояснити тим, що їхні шляхи повинні були перетинатися. Але вони могли перетинатися, навіть якби Йоан був на три чи п’ять років старший за Ісуса. Або молодший. Чому ж майже разом і чому саме в такій послідовності?

Можна сказати, що Йоан — це наші мрії, бо мріями також можна вагітніти, виношувати їх і, зрештою, в належний час починати їх втілювати — «народжувати». А Йоан був дуже бажаним, дуже довгоочікуваним. Тому кожен із нас — по-своєму Єлизавета. Кожен із нас має свого Йоана. Народження Предтечі — не просто мрія; це найпотаємніша, найбільша мрія. Про такі мрії кажуть, що їх небезпечно мати. По-перше, тому, що вони можуть не збутися — тоді буде надміру боляче. По-друге, тому, що згодом настане час розлучатися зі своєю мрією: ту, яку ти дев’ять місяців носиш у себе «під серцем», треба віддати світові. Це вже більше не тільки наша мрія, а світ може зробити з нею що завгодно.

І все це було б слушно, і усього цього варто було б боятися, якби не Марія. Коли ми вагітніємо бажаним, Марія вагітніє Спасителем. Коли в нас зачинається щось найтонше і найвразливіше, у Діві зачинається спасіння для нього — нашого найтоншого і найвразливішого.

Ми часто молимося до якогось Бога-митаря, який ніби каже: «Ти віддаєш мені замало часу», «Чому так мало зречень сьогодні?!». Натомість наші мрії з радості здригаються в нас, коли до нас приходить справжній Бог — Бог, зачатий у Марії. Давайте сьогодні скажемо своїм мріям, що з ними Бог, давайте будемо молитися як вагітна до вагітної. 

Інакше — довічний токсикоз від ненароджених мрій, одна гіркота від мрій-переростків.