Давайте відійдемо від вертепу…

Роздуми над Словом Божим на ІІ неділю після Різдва

Йоан не хоче, щоб ми залишались у нескінченному подиві біля вертепу. Він відриває нас від нього, запрошуючи наш розум на прогулянку в часі та просторі, у реальність коли ще ні час, ні матерія не існували, коли існував лише Бог. Бачимо, що перед Богом стоїть якась Істота, Йоан називає її Словом і починає описувати її:

Це Слово існувало перед створінням — отож до створіння не відноситься (вітання «свідкам Єгови»):

Споконвіку було Слово,

Де воно існувало?

і Слово було перед Богом,

Ким воно було?

І Слово було Бог.

Чому Йоан починає свій гімн не від Особи самого Бога, а від опису Слова? Чи не належить завжди починати від Бога? Так і є: почав від Бога — тільки від Сина. Чи син може рівнятися з Батьком, який створив Всесвіт? Виходить, що так.

Усе через Нього постало,

і ніщо, що постало,

не постало без Нього.

Чи може Син рівнятися з Отцем, який оживив Адама, вдихнувши йому у ніздрі подих життя? Звичайно:

І життя було в Нім.

Але ж Бог, створюючи світ, відділив світло від темряви…

а життя було Світлом людей.

 А Світло у темряві світить,

і темрява не огорнула його.

В Ісусі Боже світло пішло ще далі…

Це було справжнє світло,

що просвічує кожну людину,

що приходить на світ.

На жаль, як перші люди не були вдячні за справу Створіння, так не всі прийняли і справу Відкуплення:

Воно в світі було,

 і світ через Нього постав,

але світ не пізнав Його.

 До свого Воно прибуло,

та свої відцурались Його.

Аби зрозуміти всю трагедію людської невдячності й нерозуміння любові Божої, що в Ісусі об’явилась, потрібно прочитати все Євангеліє, аж до найправильнішої відповіді на Боже Слово, яку дав св. Тома, той, що зветься невіруючим: «Господь мій і Бог мій». І тепер, якщо розум зрозумів, а серце прийняло, — можна повертатись перед вертеп і там у маленькій дитині намагатися розгледіти Сина Божого, рівного Отцеві… А може, й собі навколішках повторити слова Томи: «Господь мій і Бог мій»…

А всім, що Його прийняли,

їм владу дало дітьми Божими стати,

тим, що вірять у Ймення Його, що не з крови,

ані з пожадливости тіла, ані з пожадливости мужа,

але від Бога народились.

 І Слово сталося тілом, і перебувало між нами,

повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його,

славу як Однородженого від Отця.