Питання: У деяких об'явленнях Господа Ісуса святим, наприклад, святій Маргариті Алакок, Він просить молитися і приносити жертви для того, щоб втихомирити гнів Господній. Що б це значило, і як гнів поєднується з милосердям і добротою Бога?
Відповідь: Для того щоб зрозуміти, як гнів поєднується з милосердям Бога, достатньо згадати про Створення світу і про те, що таке гріх. Бог створив Всесвіт для того, щоб Його створіння брали участь у Його Божественному житті, тобто в Його святості й любові. У той час як гріх — осквернення цього Божого задуму. Гріх спотворив створіння, які втратили здатність до любові і зійшли з колії святості. Гріх подібний до плями на чудовому шедеврі живопису. Щоб цей шедевр знову засяяв своєю красою, необхідно цю пляму видалити. Хоча навіть коли пляма буде видалена, сам вчинок людини, що поставила її, не буде менш тяжким.
У Біблії під гнівом Господнім мається на увазі та дія, за допомогою якої Бог викорінює гріх, видаляє пляму. Видаляючи спотворення, Він спокутує також і сам гріховний вчинок. Все це Бог здійснив у Христі, в Його спокутних Страсті і смерті.
В цьому випадку шедевр — це людина, яка сама на себе поставила пляму.
Таким чином, гнів Божий по відношенню до гріха проявляється надзвичайним милосердям: Сам Бог видаляє пляму гріха, очищає і загладжує провину найвищим жестом любові: через Христа там, де був гріх, виливається рясна благодать, тобто сяйво і краса Бога. І ця краса людини, гріхи якої були викуплені милосердям Христовим, виливається на неї за допомогою Таїнств і зростає.
Час нашого життя — це час милосердя, як неодноразово говорив Наш Господь святій Фаустині Ковальській. Гнів Божий проявиться на Страшному суді, оскільки своїми гріхами людина, що відкинула милосердне і рятівне діяння Бога і відмовилася від покаяння, повинна буде сама відповісти за свій відхід від Бога.
Коментуючи слова пророка Єремії, Оріген писав: «Той, хто не прийняв вогню тут, на землі (мається на увазі благодать спасіння, яку Йоан Предтеча представляє як Хрещення Духом Святим і вогнем), хто не покається і буде продовжувати грішити, тому уготований інший вогонь».
У свою чергу, святий Пакіан писав: «Отже, любі брати, остерігайтеся суду праведного: відкладіть в сторону лицемірство, засуджуйте насолоди; наближаються інші часи, пекло і геєна відчинили свою прірву, щоб поглинути грішників … Пам'ятаєте, брати мої, що в пеклі немає більше можливості для покаяння; ніяке каяття не буде можливим, тому що час покаяння тоді вже закінчиться. Поспішайте ж, поки ви ще живі».
У світлі всього сказаного стає зрозумілим і заклик Ісуса, звернений до святої Маргарити Марії Алакок. Мова йде про співдіяння з Христом, про участь у Його спасительному діянні, триваючому в нашій плоті на користь наших братів, заради того, щоб вони погодилися викорінити гріх і прийняти освячення, принесене Христом. Інакше вони будуть виключені, тобто самі себе виключать з Його спілкування. Щоб показати, наскільки страшна доля тих, хто сам себе виключає зі спілкування з Богом, у Святому Письмі використовуються сильні, насичені змістом вислови. За допомогою антропоморфної мови Письмо говорить про гнів і лють Бога: «І почув я гучний голос із храму, що казав до семи Анголів: Ідіть і вилийте сім чаш гніву Божого на землю», — йдеться в Одкровенні Йоана Богослова (16,1). І далі: «І спека велика палила людей, і зневажали вони Ім'я Бога, що має владу над карами тими, і вони не покаялися, щоб славу віддати Йому» (16,9).
Таким чином, гнів Божий — це не що інше, як найтяжче самопокарання, причиною якого стає сама людина.
Переклад: Католицький Оглядач
На питання читачів відповідає російська служба Радіо Ватикан
фінансово.
Щиро дякуємо!
