Мабуть, ніщо так виразно не асоціюється з католицизмом, як вотивні свічки, особливо коли вони стоять перед іконами чи статуями у храмі. Коли у фільмі чи серіалі хочуть показати глядачам, що персонаж є католиком, у кадрі обов’язково з’являється конфесіонал або підсвічник зі свічками.
Сповідь, звісно, є Таїнством, але як щодо цих свічок? Чи це не вияв забобонності?
Насправді ж усе навпаки.
«Я — світло світу. Хто йде за мною, не блукатиме у темряві, а матиме світло життя» (Йн 8,12).
Під час Пасхального чування, коли диякон або священник входить у темний храм із єдиною пасхальною свічкою (пасхалом), він виголошує: «Світло Христове!» Парафіяни на це відповідають: «Богу подяка!» Це нагадує про те, як Ісус прийшов у наш світ гріха та смерті, щоб принести нам Боже світло.
Окрім освітлення місць, де перші християни служили Службу Божу, свічки також запалювали на гробницях мучеників. Є свідчення, згідно з якими запалені свічки або олійні лампади горіли на гробницях святих, зокрема мучеників, уже у ІІІ столітті, а перед священними зображеннями та реліквіями — у IV столітті.
У цьому контексті світло символізує нашу молитву, піднесену у вірі, яка входить у Боже світло. Зі світлом віри ми висловлюємо прохання до нашого Господа в молитві або просимо святого молитися разом із нами та за нас перед Господом. Саме слово «вігілія» походить від латинського vigilia і означає «чувати».
Запалена свічка, що горить протягом певного часу, символізує прагнення людини залишатися перед Господом у молитві, навіть якщо вона йде і займається своїми повсякденними справами. Вона також нагадує людині про те, що святий невпинно підтримує її молитовне прохання.
Інша назва цих свічок — «вотивні» — походить від латинського слова votum, що означає обітницю, посвяту або просто молитву. Це підкріплює думку про те, що свічки уособлюють наші молитви перед Богом.
Як люди, ми складаємося з тіла та душі, і наші молитви часто потребують фізичного, матеріального вираження. Це допомагає нашій душі знайти спокій і є способом поглиблення духовності. Подібно до кадила, світло свічок є видимим нагадуванням, яке спрямовує наші душі до Бога. Ми запалюємо їх не тому, що віримо, ніби Бог так краще почує наші молитви, а тому, що нам потрібен візуальний елемент, який пов’язує наше тіло й душу.
Запалювання вотивної свічки не є обов’язковою вимогою для католика, але це безумовно та побожна практика, яка може стати в пригоді багатьом.
фінансово.
Щиро дякуємо!
