Переслідування Ірода та Божа опіка

Роздуми до Слова Божого на неділю після Різдва (УГКЦ)

Євангеліє цієї неділі належить до т. зв блоку під назвою «Історія дитинства Ісуса», яка має дуже цікаву структуру та насичена інформацією, яка пов’язує події, про які йде мова, з багатьма текстами Біблії. Мт 1 – розповідає про походження Ісуса (людське походження: 1, 1 – 17 та божественне походження: 1, 18 – 25); Мт 2 – про реакцію світу на Його прихід (поклоніння язичницьких волхвів та ворожість Ізраїлю: 2, 1 – 12 й переслідування Ірода та опіку Божу: 2, 13 – 23).

Теми, які присутні в Мт 2, 13 – 23 є досить полярні між собою, хоч хронологічно часто між собою переплітаються. Нижче хочу торкнутися тільки кількох важливих моментів, які можуть стати для кожного з нас поштовхом для подальших більш глибоких роздумів.

Переслідування Ірода

          Матей показує як особиста історія Ісуса повторює певні аспекти національної історії Ізраїлю. Зокрема в 2,13 сказано, що «ангел Господній з'явився вві сні Йосифові й каже: «Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай в Єгипет, і перебудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити». Кордон Єгипту розташований приблизно 146 км від Вифлеєму, й оскільки Ірод Великий не мав тут жодної юрисдикції, то Свята родина могла чутися тут у відносній безпеці.

Натомість, на батьківщині Ісуса, Ірод продовжував Його шукати, щоб вбити можливого конкурента на престол. В Мт 2, 16 читаємо, що «Ірод, побачивши, що мудреці з нього насміялись, розлютився вельми й послав повбивати у Вифлеємі й по всій його окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців». Раніше Ірод вже розпитував мудреців про час коли з’явилася зоря (Мт 2, 7) й це привело його до висновків про приблизний час народження його потенційного суперника, що в результаті й вилилося в жорстоке вбивство 10 – 30 немовлят, – оскільки саме така кількість дітей такого віку могла бути в такому маленькому містечку, яким був Вифлеєм.

Для окреслення масштабів трагедії в 2, 17 – 18, Матей наводить слова Єремії (31, 15), який вживає персоніфікацію, щоб описати біль матерів Ізраїлю (Рахиль), які плачуть над своїми дітьми котрих забрали у Вавилонський полон, який символізує смерть Божого народу. Матей хоче підкреслити, що як і у випадку з Вавилонським полоном «Божого сина», – саме так називав Господь Ізраїль (пор. Вих 4, 22 – 23), Ірод представляє такі ж намагання стосовно Божого Сина – Ісуса.

Вкінці бачимо, що навіть після смерті Ірода Великого, повернення у Вифлеєм неможливе, оскільки трон над Юдеєю, Самарією та Ідумеєю успадкував один з найжорстокіших синів Ірода – Архелай (пор. Мт 2, 22). Власне через свою жорстокість Архелай панував недовго (з 4 до Хр. – по 6 A. D.) – через жорстокі розправи над народом, до Риму поїхала група заможних юдеїв і на їх прохання кесар Август позбавив Архелая престолу, заславши його у Галію.

Божа опіка

Паралельно до ворожості та не прийняття Божого Сина, Матей демонструє, як Бог опікується Ісусом та є присутній в Його житті, подібно, як перед тим в історії Ізраїлю. Насамперед, в цьому уривку й загалом у цілому своєму Євангелії Матей показує, як в Ісусі здійснюються старозавітні пророцтва. Багато подій з життя Христа мали свої прообрази в Старому Завіті. Наприклад, пророк Осія розповідав, як Бог з не вимовною вірністю опікуючись своїм народом вивів Ізраїль з Єгипту (Ос 2, 16 – 17). Матей цитує цей уривок, порівнюючи визволення Божого сина – Ізраїлю, до визволення та повернення Його істинного Сина – Ісуса, який на сторінках Євангелії відкриває Себе нам як Єдинородний Син Божий.

Цей Божий Син, проте, не приходить у славі. Він «оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулося сказане пророками, що Назорей назветься» (Мт 2, 23). Це відносно мале містечко в нижній Галилеї розташоване між пагорбами на пів-дорозі між Середземним морем та Галлилейським озером (часто його також називають морем). Його населення могло коливатися від 200 до 1600 осіб. Згідно свідчень Луки (1, 26 – 27; 2, 39) Йосиф і Марія прийшли до Вифлеєму саме з Назарету. Говорячи, що Ісус назветься Назорей, Матей не цитує жодного з Старозавітніх пророцтв, але відсилається до теми, яка загалом присутня в пророків Старого Завіту – Месія буде знехтуваний та зневажений (пор. Пс 22, 6; Іс 49, 7; 53, 3; Дан 9, 26) подібно як і містечко в якому Він поселився, в той час було знехтуване (пор. Йо 1, 46; 7, 41, 52). Ймовірно також, що Матей  використовує гру слів, пов’язуючи слово Назарет з старозавітнім месіанським пророцтвом в Ісаї 11, 1 (І вийде паросток із пня Єссея, і вітка виросте з його коріння.), оскільки в єврейській мові слово «Назарет» звучить так само як і слово «вітка, пагін» – nezer.

Отже можна побачити дві лінії, як дві дороги, два способи життя, які йдуть паралельно: ворожість та жорстокість Ірода та його нащадків з одного боку та Боже діяння в історії, яке часто виявляється дуже не помітно через смиренних людей та на перший погляд незначні події – з іншого. Закінчення Євангелія показує, яка лінія, справді має значення і веде до чогось істотного, а яка, хоч і дуже промовиста (на перший погляд), зникає безслідно.

Наскільки я здатний бачити Божу вірність та Божу дію у моєму житті? Які зусилля докладаю, щоб не жити принципами, які виводять мене на дорогу Ірода, й тим самим зводять мене з дороги, на якій Бог шукає мене та якою іде через історію світу?

о. Юрій Щурко , slovobozhe.blogspot.de