«Я ніколи не мав сумнівів, що служу святому», – цією фразою розпочинається книга архієпископа-митрополита Львівського, Голови Конференції Римо-Католицьких єпископів України Мечислава Мокшицького і польської журналістки Бригіди Грисяк «Місце для кожного. Розповідь про святість Йоана Павла ІІ». Презентація українського перекладу (виданого Католицьким Медіа-Центром) відбулася наприкінці 2014 року в Києві – в «Книгарні Є» та у храмі Святого Олександра. Під час презентації архієпископ Мечислав Мокшицький, який впродовж дев’яти років був Другим особистим секретарем Йоана Павла ІІ, розповів про свою другу книгу про цього святого (їй передувала "Вівторки любив найбільше" – про щоденне життя понтифіка, що стала бестселером), поділився спогадами про нього та відповів на запитання присутніх.
Чому саме така назва – «Місце для кожного»? – запитала ведуча.
Обрали таку назву, щоб показати: в серці Йоана Павла ІІ, в його служінні завжди було місце для кожного. Під час свого понтифікату він присвячував багато уваги кожній особі — дітям, молоді, старшим, хворим. Стосується назва книги і Різдва та Вігілії. Адже споживаючи вечерю зі своїми родинами, завжди залишаємо за столом вільне місце, що є символом присутності Господа між нами. Також воно для тих, з ким Він в особливий спосіб ототожнюється — бідними, самотніми… Кожен з них може постукати в наші двері і для нього знайдеться місце.
Так було й в домі святого, — мовиться в книзі: «Біла скатертина, під нею – сіно, на середині столу — маленька, скромна святкова композиція. І приготоване місце для незнайомця, який може постукати в двері під час вечері… Жоден незнайомець ніколи не постукав у двері, але якби так сталося, ми б його точно пригостили. І вірю, що почувався би він як удома. Ми так себе почували… Ми чекали на той вечір. Так як чекали Святвечора в дитинстві. Святіший Отець теж чекав. Заглядав в кухню, говорив, що приємно пахне. Як удома… Йоан Павло ІІ довгі роки вчив нас тому, що Різдво Христове — це більше, ніж нам здається…».
Архиєпископ Мечислав Мокшицький розповів, як виникла думка писати про Папу:
Коли пані Бригіда Грисяк звернулася до мене з проханням записати інтерв’ю про Святішого Отця, було трохи важко говорити, адже знаю, що кожен вірний має свій «портрет» Понтифіка, своє про нього уявлення, тож не хотілось його зруйнувати. Все ж таки я трохи розповів. І журналіст запропонувала створити ще й книгу. Так постали «Вівторки любив найбільше». А згодом виникла ідея — показати як Папа переживав усі свята, літургічний рік: Адвент, Різдво, Великий Піст, Пасху… Показати його побожність і духовність, важливість цих свят і їх традицій в житті кожної віруючої людини. Тож заохочую читати книгу «Місце для кожного» не всю одразу. Цього тижня (презентація книги відбувалась 17 грудня, за тиждень до католицького Різдва – Ред.) – прочитати розділ «Адвент», наступного – «Різдво». Решту – залишити на Великий піст. Це може приготувати до відповідного переживання цих свят.
Присутніх зворушив спогад архиєпископа Мокшицького про останнє свято Йоана Павла ІІ:
Разом з Папою ми пережили Великий тиждень, Пасху… — мовив його колишній секретар.
Великодній момент, який пам’ятає увесь світ, архиєпископ описав на сторінках своєї розповіді: «[Він] підійшов до вікна, щоби поблагословити вірян. Я подав йому текст, а він пошепки сказав: «Не можу говорити». Я не знав, що робити. Чекав. Святіший Отець переглянув написаний текст благословення. А потім зробив знак хреста. Це було його останнє «Urbi et orbi». Мовчазне. Його вітали тисячі людей на площі Святого Петра…».
Після Пасхи, Папа ще раз пережив вже свій великий тиждень… Коли монітор показав, що його серце перестало битися і лікар сказав: «Повернувся в дім Отця», Станіслав (архиєпископ Дзівіш) почав співати «Te Deum» («Тебе, Бога, прославляємо»). Він хотів подякувати Богу за дар такого понтифікату, за дар такого Папи, — додав архиєпископ.
На запитання, ким для нього був св. Йоан Павло ІІ, відповів:
Я був відповідальним секретарем за канцелярію Святішого Отця. Готував до огляду листи, що приходили звідусіль. Спочатку трохи боявся. Але під час першої зустрічі побачив, що це не дуже страшно: Папа був дуже спокійним та терплячим. І так було щодня. З ним легко було співпрацювати. Мав дуже чіткий графік. Все було гармонійно, ніколи не було стресових ситуацій, нервової атмосфери, поспіху. Бажав би всім таких «начальників».
Йоан Павло ІІ мав велику славу, але в щоденному житті був простим, скромним чоловіком, багато працював, не жалів себе. Щодня читав багато книг (не лише з теології, а й з інших галузей). Використовував для цього кожну вільну хвилину. Читав книжки навіть тоді, коли до нього приходив перукар… Дуже любив колядувати. Адже вважав, що в колядках є глибокий теологічний сенс (під час презентації архиєпископ Мокшицький наспівав улюблені колядки Папи – Ред.).
Учасники презентації бажали почути якусь кумедну історію з життя св. Йоана Павла ІІ. Архиєпископ згадав:
Я допомагав Папі сідати до столу та ставати від нього. Коли сідав — підсовував йому крісло (воно було таки трохи важке), коли вставав — відсовував. Одного разу, звертаючись до мене, він пожартував: «Мєцю (так Понтифік інколи називав Мечислава Мокшицького – Ред.), як тебе запитають, що ти робиш у Ватикані, то скажи, що витягаєш Папу з під столу! Не від столу, а лише з під столу!». Вмів пожартувати з себе самого.
У чому проявлялась святість Йоана Павла ІІ? – запитали архиєпископа.
В тому, що був людиною глибокої віри та великої молитви. Ми бачили як він молиться, скільки часу перебуває в молитві, наскільки є в неї зануреним — і з цього можна було сказати, що був винятковою людиною. Але водночас молився дуже просто. Простими молитвами, тими, які є в католицькому Катехизмі, яких вчимо дітей, коли вони приступають до першого причастя. Був покірним перед Богом. Все довіряв Богові — всі труднощі та радощі. Якщо приходила хороша звістка, скажімо лист про оздоровлення, говорив: «Богу подяка». Якщо були якісь проблеми, йшов в каплицю і молився.
Нині складна ситуація в Україні. Як маємо діяти? Про що можемо просити у молитвах? — запитали вірні.
Про Боже милосердя, про мир в Україні, в наших серцях, в цілому світі, — відповів архиєпископ Мокшицький. — Власне, сьогодні Церква багато молиться про це. Необхідно молитися і не втрачати надію.
На запитання «Що святий Йоан Павло ІІ сказав би зараз усім нам?» архиєпископ Мечислав Мокшицький відповів:
Ми бачили як молився та благословив Папа, який багато зробив для миру в цілому світі. Бачили, як це відбувалось наприкінці його життя, адже були поряд. У візку повертався до спальні, під’їжджав до вікна, ми відкривали віконниці, Папа спирався на підвіконник, молився, а потім благословив — благословив присутніх паломників, туристів, благословив вічне місто Рим, благословив цілий світ, цілу Церкву. Благословив нас не лише після «Angelus» щонеділі, не лише на Різдво чи Паску. Але благословив щодня. Думаю, що і тепер він також благословить нас — усіх, хто звертається до нього…
фінансово.
Щиро дякуємо!
