Чим я жертвую заради стосунків із Богом?

Роздуми над Божим Словом на п’ятницю ІІІ звичайного тижня, рік І

Уже декілька читань поспіль Ісус, так би мовити, загадує загадки коли проповідує. Оповіді про сільське господарство можуть бути не дуже для нас зрозумілими, але приховують багато таємниць. Проповідування притчами корисне — адже кожна людина може зрозуміти притчу по-своєму. Це залежатиме від її життєвих обставин, досвіду, переживань на момент прочитання Слова, а також від того, що Бог хоче їй відкрити. Спробуймо розібратися в уривкові з сьогоднішнього Євангелія.

З попередніх притч ми вже знаємо, що сіячем найчастіше виступає Господь. Він сіє всюди (на край дороги, в тернисту землю, в родючий ґрунт, у пісок тощо) і сіє різне насіння. Цікаво, що господар не знає, як росте насіння, а приходить уже за плодом. Але ж бувають різні ґрунти, не всяке насіння може рости, не всяке зерно є добрим — що тоді? Невже весь урожай господар залишає напризволяще? Невже мій Бог залишає мене напризволяще аж до останнього моменту? «Сама по собі земля родить плід». Чи це не означає, що я маю всі умови для того, щоб розвиватися й давати «плоди»? А якщо чогось потребую додатково, то прошу в Бога.

Цікаво, що у трьох Євангеліях Ісус згадує про Царство Небесне і порівнює Його з гірчичним зерном. Це насіння може символізувати Церкву, яка на початку була досить маленькою, але розрослася гіллям на весь світ. Щобільше — у своїх гілках вона дає життя багатьом вірянам, які можуть насолодитися прохолодою в затінку дерева. З іншого боку, така велетенська різниця між розміром зернинки та величиною дерева може означати наше розуміння Царства Божого. Адже люди не в змозі осмислити велич та красу Дому Бога.

Зерно гірчичне також пов’язане з вірою. У Євангелії від Матея зустрічаємо такі слова: «Воістину кажу вам: коли будете мати віру, як гірчичне зерно, скажете цій горі: “Перейди звідси туди!” — і вона перейде; і нічого не буде для вас неможливого» (Мт 17, 20). Навіть найменша віра в Бога приносить великі результати.

Характеристикою зернових рослин є те, що саме зерно, аби принести плід, має померти (пор. Йн 12, 24). Наймилосерднішою жертвою була смерть Христа за нас і наші гріхи. Тепер ми маємо можливість потрапити в Царство Небесне, але й від нас Бог очікує жертви. Діва Марія пожертвувала своїм простим життям і погодилася бути Матір’ю для Бога; деякі апостоли відмовилися від своєї кар’єри в риболовлі й пішли за Христом. А чим я жертвую заради стосунків із Богом? У яких сферах життя я маю померти, щоб дозволити Богу керувати ними?