26. Коли ж Йосиф прийшов додому, піднесли йому гостинця, що його мали з собою, і поклонилися йому лицем до землі. 27. Тоді він спитав їх про здоров’я та й сказав: “Чи здужає ваш батько старенький, про якого ви мені говорили? Чи він живий ще?” Вони відповіли: 28. “Здоров раб твій, наш батько; він ще живий”, і схиливши голови, поклонились до землі. 29. А він, підвівши свої очі, побачив Веніямина, свого брата одноматірного, та й питає: “Чи це ваш найменший брат, що про нього ви мені казали?” і додав: “Бог нехай милує тебе, мій синку!” 30. І хутенько вийшов, бо серце його зворушилось на вигляд брата і сльози зависли на очах його; він пішов у світлицю й там заплакав. 31. По тому ж, умивши собі обличчя, вийшов, переміг себе й каже: “Подавайте лишень страви.”
1. Тут Йосиф не міг себе стримати перед усіма, які стояли коло нього, і закричав: “Виведіть усіх від мене!” І не зосталося при Йосифові нікого, коли він признавався своїм братам. 2. І заплакав він уголос так, що почули єгиптяни й почув дім фараона. 3. Та й каже Йосиф до братів своїх: “Я, — Йосиф! Чи ще живий мій батько?” Та брати його не могли йому відповісти, бо стривожились перед ним. 4. А Йосиф каже до своїх братів: “Приступіть лишень до мене.” І вони приступили. Та й каже він знову: “Я, — Йосиф, ваш брат, якого ви продали в Єгипет. 5. Але ви тепер не завдавайте собі жалю і не ятріть себе, що продали мене сюди: на те бо, щоб зберегти вас при житті, Бог послав мене перед вами. 6. Оце ж два роки голоду на землі, а ще п’ять років не буде ні оранки, ні жнив. 7. Бог послав мене перед вами, щоб зберегти на землі решту вас і врятувати життя ваше великим рятунком. 8. Отож не ви мене сюди послали, а Бог; Він і зробив мене батьком фараонові, владикою всього його дому та управителем усього Єгипетського краю. 9. Поспішайте ж та до мого батька і скажіть йому: Так говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене владикою всього Єгипту; прийди до мене, не гайся! 10. І осядешся в краю Гошен та й будеш біля мене, ти і твої діти й діти дітей твоїх, і твої отари й стада твої і все, що в тебе. 11. Я буду там утримувати тебе, — ще бо п’ять років буде голод, — аби не потрапив ти в злидні, ти й твоя родина і все, що є в тебе. 12. Ось бачите на власні очі й бачить Веніямин, брат мій, на власні очі, що це я своїми устами говорю до вас. 13. Ще повідайте моєму батькові про всю мою славу в Єгипті та про все, що ви бачили, й поспішіть та приведіть сюди мого батька.” 14. Тоді припав він на шию Веніяминові, своєму братові, та й заплакав. А й Веніямин плакав на його шиї. 15. Далі обцілував усіх своїх братів і плакав їм на шиї. А після того розмовляли брати з ним. 16. В палатах же фараонових розповсюдилася чутка, що прибули брати Йосифа. Зраділи на те фараон та і його слуги.
Прип 21, 23 – 22, 4
23. Хто стереже уста і язик свій, | той стереже від лиха свою душу. 24. Нахаба, чванько — таке ім’я насмішника, | що поводиться з надмірною пихою. 25. Бажання ледаря для нього вбивче, | бо його руки уникають роботи. 26. Грішник щодня чогось бажає жадібно, | а праведний дає, не жалує нічого. 27. Жертва злих — гидота, | а надто, як вони її з злим наміром приносять. 28. Брехливий свідок загине, | а людина, що вміє слухати, завжди матиме слово. 29. Зла людина прибирає самовпевнений вигляд, | а праведний вважає на свої вчинки. 30. Супроти Господа немає ні мудрости, | ні розуму, ні ради. 31. Коня готують на день бою, | але від Господа перемога.
1. Добре ім’я ліпше, ніж великі багатства, | а доброзичливість — ніж срібло та золото. 2. Багач і бідний стрічаються: | Господь створив їх обидвох. 3. Обачний бачить лихо, й ховається, | а легковажні йдуть далі — й зазнають кари, 4. Нагорода за покору — острах Господній, | багатство, слава й життя.