Роздуми над Словом Божим на cереду І тижня Великого Посту
Коли чогось сильно чекаєш або бажаєш, то все навколо, здається, тільки про це і говорить. Коли намагаєшся підтвердити свою точку зору, ідею, то добачаєшся якихось зовнішніх обставин, аби зрештою сказати — «це точно знак!». Шукаємо позитивних збігів ситуацій, десь кимось почутих-сказаних слів, аби дістати внутрішнє задоволення, адже «знаки» підтвердили те, про що ми думаємо і про що мріємо. Проте, коли мова заходить про знаки із сьогоднішнього Євангелія, то ми намагаємося докласти всіх зусиль, аби не настала перша фаза їхнього сповнення — знак смерті.
Йона як знак для мешканців Ніневії. Для того, щоби стати таким знаком, Йоні потрібно було пережити смерть. Як у прямому сенсі, так і в переносному. Смерть того, чого планував і до чого йшов; повна зміна орієнтирів та напрямків. Окрім того, майже фізична смерть, коли він перебував у нутрі риби. Важко уявити, як мав виглядати цей чоловік, коли вийшов на берег. У такому стані він став знаком навернення для інших. Смерть як знак навернення. Боюся зійти з власноруч накресленого шляху, боюсь відмовитися від того, до чого прив’язався, боюсь смерті, втікаю від неї… проте, може, вона стане знаком життя для мене та інших?
Коли переживаємо першу фазу знаку, то варто пам’ятати про другу — знак Воскресіння. Три дні смерті дали початок життя мешканцям Ніневії та всього світу. Темрява потрібна для того, щоб настало світло; ніч потрібна для того, щоб настав світанок; смерть потрібна для того, щоб настало Воскресіння, настало Життя.
Ми можемо ціле життя чіплятися і шукати виключно позитивних знаків, щоби залишитися у власноруч створеному коконі ілюзій. Можна прийняти власне вмирання, аби вибратися з нього. Що приймаємо, на що ризикнемо?
фінансово.
Щиро дякуємо!
