Щодня ми приймаємо безліч різних рішень — одні менш важливі, забарвлені одновимірною буденністю, стосуються наших щоденних обов’язків; інші, натомість, спонукають нас бути більш обережними та розсудливими, адже від цих рішень залежатиме наше майбутнє.
Що саме надихає молоду дівчину вибрати кар’єру лікаря, а юнака — стати інженером? Існує чимало причин: успіх, добрий заробіток, альтруїзм, прагнення кар’єрного зростання, пригода… Або що саме стає причиною того, що дівчина, яка багато років курила, вирішує позбутися цієї звички, а чоловік із зайвою вагою постановляє почати активні тренування, щоби скинути зайві кілограми? І знову ж таки — існує багато причин: страх перед хворобою чи смертю, бажання здорового способу життя, сімейні обставини. Але всі ці причини тісно переплітаються між собою, утворюючи підсумкову причину, яка спонукає людину прийняти те чи те рішення. Святий Ігнатій Лойола у своїх Духовних вправах називав ці чинники (образи, думки, натхнення, прагнення, емоції, симпатії чи антипатії) ду́хами.
Багато речей можна окреслити терміном «дух». Коли твоя улюблена футбольна команда виходить у фінал Ліги Європи, тебе та інших уболівальників об’єднує якийсь спільний дух, дух перемоги. Коли тебе та інших громадян об’єднує мрія змін у власній країні, яка вже двадцять років не може вийти із кризи, і ти прагнеш цих змін навіть коштом власного здоров’я чи життя, — можемо говорити про дух революції. Існує також інший вимір поняття духа. Мова про вимір релігійно-духовний. Наприклад, коли перебуваємо у церкві на молитві — можемо говорити про молитовний дух, що єднає нас та інших людей із Богом. Якщо бачимо медсестру, лікаря, монахиню, які віддано служать хворим, — можемо говорити, що ці люди мають дух милосердя.
Втіха та спустошення
Святий Ігнатій на підставі власного глибокого молитовного досвіду дійшов висновку, що групи емоцій, внутрішніх порушень тощо набирають двох форм. Одну він назвав духовною втіхою, другу — духовним спустошенням. Він відзначив, що ці два чинники духовного життя можуть як наблизити людину до Бога, так і віддалити її від Нього. Пізніше Ігнатій зауважив, що іноді спустошення може походити від доброго духа, а іноді — від злого. Те саме стосується і втіхи.
Ігнатіянська духовність — дуже практична. Правила розпізнавання духів — внутрішні порушення душі, втіха і спустошення, добрий дух і злий дух, зближення з Богом чи віддалення від Нього — мають на меті допомогти людині побачити присутність Бога в житті, розпізнати Його волю та прийняти відповідне рішення.
Як відрізнити добрий дух від злого?
Деякі основні характеристики дуже прості. Дії доброго духа зазвичай призводять до конкретних змін у людині. Збільшується любов та радість, віра і надія. Добрий дух приносить мир і спокій у серці. Натомість злий дух чинить усе навпаки: сіє в людському серці сумніви, забирає надію, приносить плутанину та породжує відразу. Інший приклад: якщо людина провадить гріховне життя — добрий дух починає її «гризти», совість мучить, спонукає до змін у житті та до духовного навернення. Натомість злий дух представляє гріх як щось приємне та правильне, тому людина продовжує грішити. Як ці духи діють у серці побожної людини? Вони діють повністю протилежно: злий дух приносить сумніви, розчарування, неспокій, натомість добрий дух супроводжує людину ще більшою надією, довірою до Бога та прагненням молитви. Іншою характеристикою доброго духа є правда, щирість, відкритість і прозорість. Натомість злий дух впливає на людину підступно, приносить обман, закритість на інших та морок.
Емоції та почуття
Існує також декілька простих практик. Якщо ти вирішив змінитися у своєму житті, служити більше Богові та людям, і за якийсь починаєш відчувати духовне спустошення — сумніви щодо доречності прийнятих рішень, знеохочення, лінь тощо, — то можна припустити, що, швидше за все, ці думки не походять від доброго духа. Після прийняття добрих рішень Ігнатій не радить змінювати їх, особливо якщо людина починає переживати духовне спустошення й сумніви, у її житті починають з’являтися труднощі, пов’язані з цим рішенням.
У період духовного спустошення чи тривоги варто збільшити час молитви та інших побожних практик. Якщо раптом без жодної причини ти відчуваєш духовне піднесення та втіху, особливу близькість Бога у житті, — ці духовні порушення з великою ймовірністю можуть походити від доброго духа, тобто від Бога. В іншому разі, тобто якщо перед духовною втіхою відбулося щось особливе: ти почув якусь новину, отримав листа чи навіть прийняв побожне рішення, — св. Ігнатій радить перевірити походження цієї втіхи, бо її джерелом може бути злий дух, або, як каже прислів’я, «добрими намірами пекло встелене».
Звісно, це лише декілька аспектів правил розпізнавання духів за св. Ігнатієм Лойолою, які можуть послужити людині у її духовній мандрівці, аби краще розпізнавала присутність Бога у житті, або розгадала діяльність злих духів, які бажають, щоби людина не слухала Бога, а ходила своїми стежками… Для того, щоб навчитися застосовувати ці Правила, треба довго практикуватися, молитися й мати мудрого і досвідченого духовного керівника, який знається на ігнатіянській духовності.
«Не кожному духові вірте, а випробовуйте духів, чи вони від Бога» (1 Йн 4, 1).
В’ячеслав Окунь ТІ, Єзуїти в Україні
фінансово.
Щиро дякуємо!
