Кілька тижнів тому я писав про те, як зрозуміти, що ви знайшли свою «другу половинку». Я мислю позитивно, тому переконаний, що кожна людина може знайти собі пару, але, звісно, мій погляд не завжди відповідає реальності.
Деякі люди хвилюються, що розійшлися з коханням усього життя, усвідомили це надто пізно, і тепер вже ніколи не одружаться. Вони шкодують, що злякалися думки про шлюб, що сприймали стосунки як належне, або помилково вважали, що хочуть довше насолоджуватися свободою. Сучасний дух часу не сприймає ідеї одруження замолоду і закликає людей не будувати сім’ю занадто рано. Через це багато стосунків закінчуються, а потім, озираючись назад, люди розуміють, що ці стосунки могли би подарувати їм щастя на ціле життя.
Є також самотні люди, які шукали собі пару, але з цього нічого не вийшло. Тепер вони тривожаться, вважаючи, що втратили свій шанс. Вони хвилюються, що недостатньо ретельно шукали або не опинялися у потрібних ситуаціях, і тепер приречені старіти на самоті.
Іноді люди питають мене як священника, чи не пропустили вони своє подружнє покликання і шанс на щастя. Вони не розуміють, як рухатися вперед, і потрапляють у пастку жалю за минуле. Одна з найбільших чеснот — це надія, яка мотивує й надихає нас, але зберегти надію, коли життя склалося не так, як гадалося, це справжній виклик.
Як католики, ми непокоїмося, говорячи про покликання, бо маємо точно визначити, хто з нас покликаний до священства чи богопосвяченого життя. Ідея стати священником чи піти в монастир може лякати. Це вимагає великих жертв. Ідея стати парафіяльним священником відштовхує молодих чоловіків, бо вони бачать, яка це відповідальність. Це був мій досвід молодості. Я хвилювався, що мені завжди бракуватиме впевненості для добрих проповідей, або що я дам погану пораду і зруйную чиєсь життя. Я завжди знав, що маю покликання, але я серйозно заперечував це принаймні протягом кількох місяців до вступу на богословську програму у коледжі.
Цікаво, як би виглядало моє життя, якби я розпорядився ним інакше. Чи відчував би я зараз жаль?
У нашій латинській ораторії ми маємо благословення бачити багатьох молодих чоловіків і жінок, які розпізнають покликання. Коли вони просять поради, я кажу їм не хвилюватися, тому що Бог приведе їх у потрібне місце у потрібний час, якщо вони будуть відкритими й уважними до Його заклику.
На мою думку, обміркувати всі варіанти — це добра ідея, навіть якщо зробити це лише для того, щоб переконатися у хибності певних покликань. Таким чином можна ухвалити рішення, маючи повний багаж інформації.
Гадаю, Бог має покликання для кожного з нас, але навіть якщо ми повільно його сприймаємо або й зовсім пропускаємо, Він не прирікатиме нас на вічні докори. Навіть якщо ми певні, що пропустили своє початкове покликання, згодом нам можуть дати ще один шанс — або навіть цілком новий шлях, щоб його відшукати. Пам’ятайте, що Бог споконвіку знав, як наша свобода взаємодіятиме з Його благодаттю. На невдачу Адама і Єви він відповів найбільшою обітницею: нашим Спасителем.
Я знав кількох юнаків, яких батьки, на жаль, відмовили від навчання в семінарії. Однак сьогодні Бог дав їм нові шляхи, і вони щасливо одружені. Я думаю, що в Бога є життєвий план для кожної людини, але навіть коли ці плани руйнуються, Він намагається повернути нас на щасливий шлях. Він не прирікає своїх дітей на розчарування і смуток.
Моя власна історія покликання така довга й заплутана, що навіть мені важко врахувати всі деталі. У різні моменти мого життя було легко замислитися, чи не промахнувся я зі своїм покликанням, — і справді, я не раз так думав. Але за довгі роки я зрозумів мудрість старого прислів’я, що Бог пише прямо на кривих рядках. Якщо я можу це зробити, то може кожен.
Якби мені довелося підсумувати те, чого я навчився за роки, я гадаю, це було б наступне:
1)Не плануйте. Розпізнавайте
Коли ми зациклюємося на плані, ідея, яка застрягла в нашій свідомості, може зробити нас сліпими до інших варіантів, але при цьому бути хибною. Відкиньте заздалегідь сформовані плани і розпізнавайте. Моліться та слухайте. Бог — це Господь нових починань. Ймовірно, Він дасть вам уявлення про нове покликання, якщо вам здається, що ви його пропустили, або покаже, що насправді ви зовсім не пропустили своє покликання.
2)Не зациклюйтеся на жалях за минуле
Не можна зациклюватися на непройдених шляхах. Не можна також помилково вважати, що єдині можливі покликання — це священство або шлюб. Кожен має своє покликання. Прямо зараз. Будьте найкращим працівником, найкращим сином чи дочкою, батьком або матір’ю, другом, катехитом-мирянином, художником, садівником, учителем, рибалкою…
3)Можливо, ви взагалі не пропустили своє покликання
Труднощі, перешкоди чи страждання — це не автоматична ознака того, що ви обрали неправильний шлях. Вам може здаватися, що життя було би кращим, якби ви обрали щось інше, але це лише мрія. Кожне покликання має свої труднощі та невдачі, навіть якщо у кінцевому підсумку покликання кожної людини сприяє її щастю. Пам’ятайте, що щастя не обов’язково означає легкий успіх чи відсутність труднощів. Найкращі результати завжди вимагають зусиль.
*
Думки про те, що ми пропустили або можемо пропустити своє покликання здатні чинити на нас шалений тиск. Пам’ятайте, що Бог завжди хоче для своїх дітей найкращого. Він ніколи не покине нас напризволяще жити безглуздим життям. Знаючи це, не варто так сильно турбуватися про пошук покликання. Нам просто потрібно бути уважними та розбірливими, бо Бог завжди кличе нас вперед.
Переклад CREDO за: о.Майкл Ренньє, Aleteia
фінансово.
Щиро дякуємо!
