Більшості з нас ще з дитинства знайомі Десять заповідей Божих. Як правило, ми добре розуміємо, що брехати не можна, але лжесвідчення і його наслідки — це те, що вимагає детальнішого пояснення.
У Катехизмі Католицької Церкви ми читаємо: «Восьма Заповідь забороняє перекручувати правду у стосунках з іншими. Цей моральний припис випливає з покликання святого народу стати свідком Бога, який є Правдою і бажає Правди. Провини проти Восьмої Заповіді виражають — словами або вчинками — відмову від моральної чесності: вони є великою зрадою Бога і в цьому значенні порушують підвалини Союзу з Богом» (ККЦ, 2464).
Тут згадується фундаментальна річ: перекручування правди у стосунках з ближніми. Ми ніколи не обдуримо Бога, але можемо ввести в оману, хто живе з нами, особливо якщо вони нам довіряють. Найгірше ж — це коли ми брешемо, завдаючи шкоди репутації іншої людини, тобто чинимо наклеп.
Давайте розглянемо три тяжкі наслідки, що тягнуть за собою неправдиві свідчення, як для жертви, так і для самого наклепника.
1.Шкода репутації інших
Катехизм застерігає: «Пошанування доброго імені людини забороняє всякий вчинок і слово, які здатні заподіяти їм шкоду» (ККЦ, 2477).
Важливо дотримуватися належної розсудливості, коли ми розмовляємо з іншими. Навіть якщо ми точно знаємо, що хтось завинив або скоїв гріх, ми не маємо права розкривати його або її помилку, особливо якщо інші нічого про це не знають (хіба що незнання про це завдасть подальшої шкоди).
Наклеп може мати дуже реальні наслідки в житті людини: від втрати роботи до чогось набагато гіршого.
Багато святих зазнавали переслідувань через плітки і чутки, але Бог дбає про те, щоб вивести правду на світло. Завдяки своїй духовній силі вони змогли вийти з цієї боротьби переможцями.
2.Вплив на суспільство і Церкву
Будь-який гріх приносить зло людині, яка його скоює, але він також впливає на всю Церкву. Святий Павло порівнює це з людським тілом: «І як страждає один член, страждають усі з ним члени; і як один член у славі, радіють з ним усі члени. Ви ж — Христове тіло, і члени кожний зокрема» (1Кор 12,26-27).
На жаль, коли ми відчуваємо заздрість, нам легше лихословити про ближнього. Це призводить до сварок і розколів, а також до постійної напруженості, яка пронизує всіх навколо.
Тому Катехизм навчає: «Брехня (як порушення чесноти правдомовності) є справжнім насильством, заподіяним іншим. Вона посягає на їхню здатність пізнання, яка є умовою будь-якого судження та будь-якого рішення. Вона має в собі зародок розбрату з усіма його наслідками. Брехня згубна для будь-якого суспільства; вона порушує довіру між людьми і розриває тканину суспільних відносин» (ККЦ, 2486).
3.Втрата довіри
До сказаного вище слід додати, що той, хто свідчить неправдиво проти інших, говорить погано про себе. А коли правда випливе назовні, ніхто вже не довірятиме брехуну.
Втрата довіри — це біда, яка серйозно впливає на тих, хто втрачає благодать, бо втрата довіри людей змінює все їхнє життя.
Обов’язок відшкодування
Наостанок варто зазначити, що заради справедливості завдану шкоду необхідно відшкодувати:
«Будь-яка провина, вчинена проти справедливості і правди, зобов’язує до відшкодування, навіть якщо винуватцеві прощено провину. Якщо неможливо відшкодувати збитки публічно, то це слід зробити таємно; якщо неможливо відшкодувати безпосередньо потерпілим, то необхідне бодай моральне відшкодування в ім’я любові. Цей обов’язок відшкодування стосується також провин проти доброго імені іншого. Це відшкодування, моральне чи іноді матеріальне, повинно бути пропорційне до завданої шкоди. Воно зобов’язує в сумлінні» (ККЦ, 2487).
фінансово.
Щиро дякуємо!
