Свою сьогоднішню катехизу в рамках загальної аудієнції Папа Франциск присвятив проблемі сепарації у подружжі, а також становищу дітей, які страждають від непорозумінь між батьками. Пропонуємо повний текст катехизи.
Дорогі брати і сестри, доброго дня!
У попередніх катехизах ми говорили про сім'ї, що переживають крихкість людського життя, бідність, хворобу, смерть. Сьогодні ж ми задумаємося над ранами, які відкриваються в рамках сімейного співжиття, тобто, коли в лоні сім'ї ми завдаємо один одному кривди, і це жахлива річ!
Ми добре знаємо, що у будь-якій сімейній історії не бракує моментів, коли близькість найдорожчих почуттів залишається зневажена поведінкою її членів. Це слова і вчинки (а також недбалості!), які замість того, щоб висловлювати любов, ухиляються від неї, або, що ще гірше, її упокорюють. Коли до цих ран, які ще можна виправити, віднестися легковажно, то вони ще більше погіршуються: вони перетворюються у зарозумілість, ворожість, презирство. І з цього моменту вони можуть стати причиною глибокого розриву, який розділяє чоловіка і дружину, веде до пошуку розуміння, підтримки і втіхи деінде. Часто, однак, ці "підтримки" не мають за мету благо сім'ї.
Спорожнення подружньої любові поширює образи у відносинах. І часто ця дезінтеграція "лягає" на плечі дітей.
Отже, діти. Я б цьому питанню хотів приділити трохи часу. Я роздумую над тим, що, незважаючи на нашу, здавалося б, розвинену чутливість і всі наші рафіновані психологічні аналізи, чи не збайдужіли ми до ран у душах дітей. Чим більше ми намагаємося їх винагородити подарунками і смаколиками, тим більше ми втрачаємо відчуття найболючіших і глибоких ран душі. Ми багато говоримо про розлади у поведінці, психічному здоров'ї, у благополуччі дитини, тривожності батьків та дітей … Але чи ми знаємо, що таке рана душі? Чи відчуваємо тягар гори, що розбиває душу дитини в родинах, де люди погано відносяться один до одного, роблять зло, аж до розбиття уз подружньої вірності? Яке значення має в наших рішеннях, іноді помилкових, душа дітей? Коли дорослі втрачають голову, коли кожен думає про себе, коли мама й тато заподіюють собі зло, то душа дітей дуже страждає, переживає відчай. А це є рани, які залишають сліди на все життя.
У сім'ї все є взаємопов'язаним: коли її душа є в якомусь місці пораненою, то інфекція заражає всіх. Коли ж чоловік і жінка, які пообіцяли, що будуть "однією плоттю", і будуть створювати одну родину, одержимо думають про власні прагнення свободи і задоволення, то такі викривлення глибоко зворушують серця і життя дітей. Багато разів діти таємно плачуть на самоті, дуже часто. Ми повинні це добре розуміти. Чоловік і дружина є однією плоттю. І їх діти, є плоть від їхньої плоті. Якщо ми подумаємо про суворість, з якою Ісус закликає дорослих, щоб не спокушали малих (див. Мт 18,6), то ми зможемо краще зрозуміти Його слово про серйозну відповідальність збереження уз шлюбу, що дають початок людській родині (пор. Мт 19,6-9). Коли чоловік і жінка стали однією плоттю, то всі рани і всі зради батька та матері впливають на саму сутність життя дітей.
З іншого боку, це правда, що є такі випадки, коли сепарація неминуча. Іноді вона може навіть стати морально необхідною, коли, навпаки, мова йде про виривання слабшого чоловіка або крихітних дітей з найбільш серйозних ран, викликаних погрозами і насильством, приниженням і використанням, відчуженням й байдужістю.
Слава Богу, не бракує тих, які, підтримувані вірою й любов`ю до дітей, свідчать про свою вірність зв'язкам, в яку повірили, незважаючи на те, що відродження цих зв’язків здається неможливим. Однак не всі, хто живе у сепарації відчувають це покликання. Не всі, хто живе у самотності, розпізнають спрямований до них заклик Господа. Ми зустрічаємо навколо нас різні родини в так званих «неправильних» ситуаціях – я визнаю, що не люблю цього слова. Ми ставимо собі багато запитань: як їм допомогти? Як їх супроводжувати, щоб діти не ставали заручниками?
Будемо просити Господа про велику віру, щоб сприймати реальність поглядом Бога; мова йде про велику любов, щоби підходити до людей з Його милосердним серцем.
За матеріалами: Католицький Медіа-Центр
фінансово.
Щиро дякуємо!
