Щоб нам ходити своїми дорогами

Роздуми над Словом Божим на суботу ХХІІ звичайного тижня, рік І

Очевидно, Ісус з учнями, ідучи цим шляхом, прямували до якоїсь певної «точки Б», мали мету. Але чого ж тією дорогою йшли фарисеї, та ще й суботнього дня? Напевно для того, аби слідкувати за Ісусом: що Він робить, що Він говорить, як поводиться. Виглядає дивно, враховуючи те, що це були поважні в суспільстві люди, мали свої справи, свої сім’ї врешті-решт. використовували Свою можливість побути з Богом і родиною в день суботній використовували, м’яко кажучи, сумнівно.

Якщо порівнювати з Ісусом, який ішов до точки Б, тобто слідував за своєю метою, фарисеї насправді мети не мали — власної, своєї. Адже якось смішно назвати метою цілого життя бажання когось осудити. Когось не могла дочекатися дитина, когось іншого — молода дружина і все тільки через те, що батько або чоловік пішов за іншою людиною, щоб її осудити. Бідні, дурні фарисеї та бідні, дурні ми, які часто проживаємо своє життя, не маючи особливої мети, а отже — маючи купу негативу, також і осудження. Бідні і дурні ми, коли йдемо не за своїми цілями і не своїми дорогами, а дорогами інших. Це призводить до марнування часу і себе. Бідні і дурні ми, якщо вишукуємо чиїсь недосконалості, за будь-яку ціну хочемо довести свою правоту й на цьому сфокусовані…

Ісусова позиція щодо дій учнів утверджує здорове уявлення про людину, її тіло, її потреби. Ісус і Його вчення роблять людину насиченою духовно, емоційно та фізично. Будь-яке маскування релігії про Христа, але без Христа залишають шлунок, руку і серце порожнім, голодним, сліпим. І при цьому Ісусові висновки, дискусії і — що головне — дії засновані на Слові Божому: те, що учні розтирали зерно руками, а не зрізали його, вже свідчило про знання і виконання приписів Второзаконня.