Як відомо, у понеділок, 5 жовтня 2015 р., виступом Святішого Отця у Ватикані відкрилась перша сесія ХІV Загальної асамблеї Синоду єпископів Католицької Церкви на тему «Покликання і місія сім’ї в Церкві та сучасному світі». А урочисте відкриття Синоду відбулось в неділю під час Святої Меси в базиліці святого Петра.
Пропонуємо повний текст звернення Святішого Отця до Генеральної Асамблеї Синоду у перший день нарад:
Шановні владики, дорогі брати та сестри,
Сьогодні Церква поновлює діалог, оголошуючи надзвичайний Синод на тему сім’ї; діалог цей було започатковано задовго до цього моменту — в роздумах, обговореннях та аналізі робочого документу (лат. «Instrumentum laboris» — Ред.), який ґрунтується на остаточному звіті надзвичайного зібрання єпископів (лат. «Relatio Synodi» — Ред.), а також на запитах, заявах, питаннях, що їх скеровували окремі єпископські конференції та різноманітні організації, реалізуючи своє право внести заяви та пропозиції.
Ми знаємо, що Синод — це дорога, яку слід пройти разом: у дусі колегіальності й синодальності, де учасники вільно, відважно та щиро висловлюють свою думку, керуючись пастирською ревністю і вчительською мудрістю, маючи на меті добро Церкви та сім’ї; пам’ятаючи, що найвищий закон — «suprema lex» — це «salus animarum», благо душ.
Я хочу наголосити: Синод — це не з’їзд, не переговори, не парламент чи сенат, де люди укладають угоди та досягають компромісу. Синод — це шлях самовираження Церкви, мандрівка задля того, щоби побачити реальність очима віри й серцем Господа. Синод — це Церква, яка «екзаменує» себе, перевіряючи вірність «депозитові віри», що не є якимсь музейним експонатом, виставленим для огляду. Це насправді «депозит життя» — живе джерело, з якого Церква питиме у час спраги та завдяки якому зможе сяяти.
Синод розвивається в лоні Церкви та усередині Божого люду, в якому ми встановлені пастирями, тобто слугами. Синод — це також захищене місце, де ми переживаємо дію Святого Духа: тут Він говоритиме голосом кожної людини, що дозволить себе провадити Господеві, який завжди дивує, який приховується від мудрих і розумних, а відкриває себе «немовлятам» (пор. Мт 11, 25); Господеві, котрий створив закон і встановив шабат для людини, а не навпаки; Господеві, який покидає 99 овець, щоби знайти одну загублену; Господеві, котрий вище за нашу логіку та підрахунки.
Заохочую нас усіх пам’ятати, що Синод буде простором дії Святого Духа лише тоді, коли учасники зодягнуться у мужність апостолів, євангельське смирення та молитимуться з довірою. Апостольська мужність допоможе протистояти спокусам світу, який прагне загасити світло правди у серцях людей, замінюючи його мінливими й тимчасовими вогниками; протидіяти скам’янінню деяких сердець, які пізніше — попри хороші наміри — відштовхують людей від Бога. Така відвага, що несе життя, не дасть перетворити наше християнське життя на музей спогадів. Євангельське смирення допоможе позбавитися умовностей та упереджень, аби почути братів‑єпископів та наповнитися Богом; ця риса дозволить не осуджувати інших, лиш простягати руку допомоги людям, не вважаючи себе кимось кращим за них.
Щира молитва, в якій людина покладається на Бога, є дією серця, відкритого перед Ним; наші почуття тоді замовкають, щоби слухати тихий голос Того, котрий промовляє у тиші. Якщо ми не слухатимемо Бога, то наші слова залишаться тільки словами — без змісту, сенсу та кінця. Якщо ми не дозволимо вести себе Духові, усі наші рішення будуть лише бутафорією, і, замість проголошувати Євангеліє, будуть лише спотворювати і приховувати його.
Дорогі брати, як я вже казав, Синод це не парламент, який збирається для досягнення консенсусу чи спільного рішення й надає змогу торгуватися та укладати угоди, аби досягти компромісу. Навпаки: єдиний метод роботи Синоду — відкритися на дію Святого Духа з апостольською мужністю, євангельським смиренням та впевненою, відданою молитвою, аби Той, котрий веде нас, просвітив нас і допоміг побачити не наші особисті думки, а віру в Бога, вірність ученню Церкви, благо Церкви та «salus animarum».
Наприкінці я хотів би подякувати Його Високопреосвященству кардиналу Лоренцо Балдіссері, генеральному секретареві Синоду, Його Преосвященству архиєпископу Фабіо Фабене, помічникові секретаря, також дякую і доповідачеві, Його Високопреосвященству кардиналу Петеру Ердьо, спеціальному секретареві, Його Преосвященству архієпископу Бруно Форте, головуючим делегатам, письменникам, консультантам, перекладачам і всім тим, хто працював з повною відданістю та вірністю Церкві. Дуже всім дякую!
Також дякую усім Вам, отці Синоду, делегати, спостерігачі та експерти за вашу активну та плідну участь.
Хотів би висловити особливу подяку присутнім тут і та тим, хто слідкує за нашою працею здалека. Дякую вам за натхненну участь та захопливу увагу!
Ми починаємо нашу дорогу, просячи про допомогу Святого Духа та заступництво Святого Сімейства — Ісуса, Марії та Йосифа. Дякую вам.
За матеріалами: Vatican Radio
Переклад: Ірина Ролінська, СREDO
Фото: Mazur/catholicnews.org.uk
фінансово.
Щиро дякуємо!
