Почитаєш-подивишся деякі дискусії, і самі собою складаються формули-постулати сучасного простору ідей. Вони на перший погляд абсурдні, але, на мою думку, цілком відображають сутність позиції їхніх носіїв.
«Ми за свободу слова і думки. Кожен має право висловлюватися і виражати себе. Тому ми не потерпимо… (далі кожен може прописати, що не можна терпіти) і вимагаємо суворо обмежити це».
«Ми за свободу світогляду, совісті та віросповідання. Тому ми не потерпимо спроб християнської Церкви втручатися в те, як має будуватися життя / родина / суспільство / держава. Церква нехай займається своїми молитвами і Біблією».
«Ми за плюралізм, і з цього приводу не може бути двох думок. Однак ми не потерпимо спроб церковників / клерикалів / фундаменталістів перетлумачити святі для нас речі — права і свободи людини, гуманізм, демократію».
У такий спосіб стверджувальна свобода («для чого?») підміняється заперечною свободою («від чого?»). Те і те іменується свободою, але має цілком протилежне змістове наповнення.
Свобода слова розуміється як право затуляти рота тим, хто не згідний з твоєю ідеологією: «Як Ви взагалі можете таке говорити / чому ви цього не підтримуєте / чому ви цього не засуджуєте?»
Свобода світогляду прирівнюється саме до «свободи від релігії / Церкви». «Світське» розуміється не як релігійно / світоглядно нейтральне, а як протилежне релігії / атеїстичне / агностичне.
Тому із завзяттям фанатиків-фундаменталістів адепти релігії безбожності, віри в самого себе та у святість власної ідеології борються за утвердження своєї конфесії та витіснення на узбіччя усіх інших. Той, наприклад, хто не погляду атеїста, а як християнин розуміє «священні речі» сучасного лібералізму — права людини, гуманізм, демократію тощо, — той єретик. І з ним борються з не меншим завзяттям, ніж колись це робила інквізиція.
Християнство утверджує свободу як інструмент досягнення добра. А сучасний лібералізм твердить, що немає «добра» і «зла», «моралі» та «аморальності»; сама людина визначає ці категорії, а тому свобода — це звільнення від зовнішнього еталону добра на користь утвердження таким еталоном себе.
З цього погляду християнська концепція свободи-ствердження, а не свободи-заперечення, еталону добра в Бозі, а не в людині (особливо в людині, залежній від гріха) справді вважається «злою єрессю», а тому, говорячи про «свободу», ліберали готові всіляко цю саму свободу обмежувати для релігії в усіх її проявах. Найкраща роль, яку вони бачать для Церкви, — це музей історії та етнографії, бажано щоб ще й під їхнім наглядом та управлінням: «Подивіться, як колись було. Але це все минуло, тепер — наш час, епоха віри в самого себе, а не в якогось там Бога!»
Маленька ілюстрація — довільно взятий коментар зі стрічки ФБ:
«Майдан еще помните? Там каждый новый день начинался молитвами, что несколько напрягало.
…Три подряд верующих президента — это слишком. Боюсь, религиозный капкан поймает нас всех. И очень скоро. Я полагаю, что нужно добиваться отставки NN и запрета политических сил, хотя бы упоминающих о церкви в своих программах. Сейчас не сделаем это, потом сильно пожалеем, когда придется ставить в бегунке отметки о посещении храма по воскресениям.»
«Заборона політичних сил, які хоча б згадують про Церкву в своїх політичних програмах» — оце і є свобода, демократія, плюралізм? Може ще, як у сьогунській Японії, ікони спеціальні виготовити, щоби по ним топтатися: хто не хоче ікону топтати, той — ретроград, мракобіс і ворог демократії?
А ось ПАРЄ стверджує інше.
«Парламентська Асамблея Ради Європи заявила, що релігія наново отримала особливе становище в європейському суспільстві, а релігійні організації повинні брати участь у суспільному житті.
Про це йдеться в Резолюції ПАРЄ № 2076 (2015), ухваленій 30 вересня 2015 року за результатами обговорення на засіданні в Страсбурзі. При цьому 68 делегатів проголосували на підтримку цієї ініціативи, 8 — утрималися та 6 проголосували проти (переважно з групи соціалістів), повідомляє Інститут релігійної свободи.
“Держави-учасниці Конвенції [з прав людини] повинні також прагнути знайти справедливу рівновагу між конфліктуючими інтересами у зв’язку зі здійсненням свободи думки, совісті і релігії та інших прав людини і основних свобод, таких як право на повагу до приватного і сімейного життя, право на свободу вираження думок і заборона дискримінації”, — наголошується у Резолюції ПАРЄ.
Асамблея закликає національні уряди більше враховувати потенціал релігійних громад, аби працювати задля діалогу, взаємного визнання і солідарності.
Релігійні громади повинні мати змогу здійснювати право на свободу релігії “безперешкодно і без дискримінації”, сповідувати свою віру відкрито і вільно у відповідності зі своїми власними обрядами. Крім того, Асамблея закликала держави прагнути до “розумного пристосування” щодо спірних релігійних практик, зокрема на робочому місці, з метою гарантування ефективної рівності у праві на свободу віросповідання.
Парламентська Асамблея вважає, що принцип світськості не вимагає усунення релігії з соціального простору.
Навпаки, цей принцип, якщо його правильно тлумачити і здійснювати, захищає можливість для різних релігійних та нерелігійних вірувань мирно співіснувати, коли всі сторони поважають загальні принципи й цінності.
Асамблея також підкреслює, що “освіта є ключем до боротьби з невіглаством”, ламаючи стереотипи, будуючи взаємну повагу та заохочуючи до підтримки “життя разом”.
У Резолюції наголошується, що релігійні організації слід розглядати як партнерів у розвитку інклюзивного та взаємодоповнюючого суспільства, поважаючи принципи незалежності політики від релігії та верховенства права.
У цьому контексті ПАРЄ рекомендує державам-членам Ради Європи гарантувати, що релігійні громади та їх члени можуть зробити їхню думку публічно відомою, не підпадаючи під цензуру, а також здійснювати своє право на свободу вираження поглядів, свободу мирних зборів і свободу використовувати засоби масової інформації.
Наостанок Асамблея рекомендувала Комітету Міністрів створити “платформу для діалогу між Радою Європи та високопоставленими представниками релігій і неконфесійних організацій”, щоб просувати цінності, які підкріплюють “життя разом”. Про це зазначається у Рекомендації ПАРЄ № 2080 (2015), прийнятій на додаток до Резолюції.»
Архиєпископ Євстратій Зоря, УПЦ КП
фінансово.
Щиро дякуємо!
