Закон і неусвідомлені тягарі

Роздуми над Словом Божим на середу XXVIII звичайного тижня, рік І

Ісус говорив до фарисеїв і вчителів Закону так, як раніше пророки промовляли до народу Ізрáїля. Застерігав перед наслідками вчинків, зло яких вони не до кінця усвідомлювали. Вочевидь метою Ісуса, як і раніше пророків, було навернення слухачів. І цілком можливо, хоч євангеліст цього не підкреслює, що деякі з фарисеїв і законників навернулися.

Натомість один з них точно нічого не зрозумів, а тільки образився. Парадоксально, але це був знавець Закону. Він повинен був знати Писання, яке читав і тлумачив людям. А Боже слово ніколи не лестило Вибраному народові, якому було ввірене.

Слова Євангелія ввірені й нам, християнам, не для того, щоби нам лестити. Ми повинні взяти собі до серця цю правду, що й нам, як і фарисеям і законникам, загрожують такі дрібниці, як «м’ята і рута», якщо ставити їх вище від любові Бога і Божого суду над нами. Нам загрожує прив’язаність до людської думки, до перших місць на наших церковних зібраннях. Нам загрожує, що люди, з якими ми зустрічаємося, відходять від нас гіршими, хоч і не усвідомлюють цього, бо вважають нас побожними та вченими. Так, як колись несвідомо могли  ходити по гробах і згідно з Законом Мойсея ставати нечистими через контакт з останками.

Напоумлення, з яким звертається до нас Ісус, є для нас спасенним. Божий суд над нами виправдає нас, якщо ми станемо перед ним зі скрухою. Бо на цьому суді ми стаємо перед Божою любов’ю, яка взяла на себе наші гріхи. Аби тільки ми й далі жили так, щоб брати на себе тягарі інших, а не накладати на них свої.