Потрібно остерігатися законовчителів, які обмежують Божі горизонти та Його любов. Такою була провідна думка Папи Франциска у проповіді, яку він виголосив під час Святої Меси у ватиканській резиденції «Дім святої Марти» у четвер, 15 жовтня 2015 року. Святіший Отець побудував свої роздуми на євангельському уривку, який заохочує виконувати заповідь любові та відкидати спокусу намагатися контролювати спасіння.
В цьому контексті проповідник наголосив, що нам, християнам, іноді дуже важко усвідомити безкоштовність спасіння в Ісусі Христі. Ще в апостольських часах чимало християн не могли збагнути, як це можливо, що спасіння нам подароване просто так, без нашої на те заслуги. «Ми, – зауважив Вселенський Архиєрей, – звикли чути, що Ісус є Божим Сином, що Він прийшов з любові, щоб нас спасти, і що Він за нас помер. Ми це так багато разів чули, що вже й до цього звикли». Але так насправді, нам дуже важко зрозуміти той жест безмежної Божої любові, або часом бажаємо його не розуміти.
Єпископ Рима наголосив на тому, що християнин повинен прислухатись до повчань Ісуса Христа та чинити добрі діла, однак, ці наші добрі вчинки є відповіддю людини на безкорисливу Божу любов. Законовчителі вважали і цього навчали інших, що лише дотримання усіх заповідей може забезпечити людині спасіння, а недотримання веде до засуду. Але в такий спосіб вони обмежували Божі горизонти та вчиняли Божу любов незначною.
Підсумок усіх Божих заповідей знаходимо у заповіді любові Бога та ближнього. Виконуючи цю заповідь любові, ми підносимося на рівень безкорисливої Божої любові, адже справжня любов є дармовою та безкорисливою. Саме тому Ісус навчає, що найбільшою любов’ю є те, щоб любити Бога усім своїм життям, усім своїм серцем та усією своєю силою, а ближнього – як себе самого. Як наголосив Папа Франциск, ця заповідь є єдиною, що відповідає високому рівневі безкорисливого Божого спасіння. Джерелом та горизонтом усього є любов.
Святіший Отець пригадав, що цього дня відзначаємо 500-річчя від дня народження святої Терези Авільської, святої жінки містички, якій Господь дав ласку «зрозуміти горизонти любові». Вона також була часто осуджувана законовчителями свого часу, проте своїм життям та поведінкою, однаково відстоювала безкорисливість та дармовість Божої любові до людини.
На закінчення Папа заохотив кожного запитати себе самого: «А я вірю, що Христос спас мене просто так, без моєї на це заслуги? Чи я вірю в те, що я не заслуговую спасіння? А якщо і заслуговую, то виключно завдяки Ісусові Христові?».
За матеріалами: Радіо Ватикану
фінансово.
Щиро дякуємо!
