Роздуми над Словом Божим на п’ятницю XXVIII Звичайного тижня, рік І
Лицемірство, грецькою ὑπόκρισις (hypokrisis), означає вдавання. Це вдавати з себе когось іншого, ніж ти є насправді. Говорити одне, а в серці ховати зовсім інші думки. Саме від цього гріха найбільше застерігав Ісус своїх учнів. Бути нещирим — не бути собою. У такому стані неможливо наслідувати Христа. Бо Христос — істина.
Чому людина часто вдає з себе когось іншого? Чому не хоче бути собою? Здається, що найчастіше в таких випадках людським серцем керує страх. Страх, що мене не приймуть, страх, що мене відкинуть, страх, що мене не будуть любити, якщо я буду насправді таким, яким я є. А який я? Слабкий, наче мала пташка, наче горобчик. Слабкий, наче волосина. Немає в мені нічого сильного. Але Господь хоче сьогодні тобі й мені додати відваги, говорячи: Він пам’ятає про всіх малих пташок, пам’ятає про кожну волосину. Не бійся бути собою, не бійся бути слабким, бо сила Господня виявляється в немочі (пор. 2 Кор 12, 9).