Коментар до Євангелія на 20 неділю — воскресіння сина вдови з Наїну (Лк 7, 11‑16)
Потім пішов у місто, що зветься Наїн, а з Ним ішли його учні й сила народу. Коли ж вони наблизились до міської брами, якраз виносили мертвого сина, єдиного в матері своєї, що була вдовою; і було з нею досить людей з міста. Побачивши її, Господь зглянувся над нею і сказав до неї: «Не плач». І приступивши, доторкнувсь до мар, і ті, що несли, зупинились. Тоді Ісус сказав: «Юначе, кажу тобі, встань!» І мертвий підвівся і почав говорити. І Він віддав його матері. Страх огорнув усіх, і вони прославляли Бога та й говорили: «Великий пророк устав між нами», і: «Бог навідався до народу свого».
«Бог навідався до народу свого» (Лк 7, 16)… Дієслово Ἐπεσκέψατο / epeskepsato (від επισκεπτομαι / episkeptomai – зглянутися, відвідати) в євангеліста Луки означає щедрі й милосердні відвідини Богом свого народу. Це саме слово Лука двічі вживає в радісному гімні-пророцтві Захарії — батька Йоана Хрестителя (1, 68: «Благословен Господь, Бог Ізраїля, що навідався і звільнив народ свій»; 1, 78-79: «Завдяки сердечній милості нашого Бога, з якою зглянулось/навідалось на нас Світло з висоти, щоб освітити тих, що сидять у темряві та в тіні смертній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру»).
«Бог навідався до народу свого»… Всі четверо євангелістів свідчать про невимовний зміст цих слів, сповненням яких є ціле життя Христа. Воплочення в простій убогій родині; укрите скромне життя до тридцяти років в Назареті; спокуси в пустелі; прихід на Йордан, щоб солідаризуватися з народом, який відчуває свою віддаленість від Бога; життя, повне служіння, молитви та постійного співстраждання; нерозуміння учнів та неприйняття власною родиною і релігійною елітою; зрада найближчими; боріння в Гетсиманії; очорнення, несправедливий суд, знущання й катування; відречення Петра; розп’яття посеред розбійників; крик на хресті «Боже мій! Боже мій! Чому Ти мене покинув», — як свідчення страшенної самотності та богопокиненості; смерть на хресті; погребення; зішестя в ад… Єдинородний та єдиний Син Небесного Отця і єдиний Син Марії навідався до своїх людей до тієї міри, що пройшов крізь найстрашніші й найвіддаленіші закутки людської самотності й страждання, а потім славно Воскрес, вчинивши тим самим найважливіший остаточний Вихід для кожного з нас до слави життя майбутнього віку.
До простої жінки з маленького галілейського містечка Наїн, яка, будучи вдовою, ще й втратила єдиного сина, Він просто підійшов і тихо, але впевнено сказав: «Не плач». Потім сказав до її мертвого сина: «Встань!». Лука засвідчує, що на одне-єдине слово Ісуса мертвий підвівся.
Ці самі слова Ісус, через спогад Церкви у Євангелії, звертає до мене і до тебе у цю неділю…
фінансово.
Щиро дякуємо!
