Отець Станіслав Кшишковський «мав багато талантів, хоч мало хто про це знав»

Сьогодні у Дунаївцях на Хмельниччині прощаються з о. Станіславом Кшишковським, який помер 18 грудня.

Після похоронної Меси тіло отця Станіслава Кшишковського похоронять у склепі гроту Матері Божої на території парафіяльного храму.

Від імені парафіян про о. Станіслава розповідає Аліна Ніколаєвська:

Отець Станіслав Стефан Кшишковський народився 06 липня 1937 року у селі Житно Радомського повіту Лудзького воєводства в Польщі в сім´ї Вікентія та Стефанії Кшишковських. У родині було ще двоє дітей – син  Генрік та донька Юлія. Оскільки батько помер дуже рано – 1945 року, коли отець Станіслав мав лише 8 років, мати виховувала трьох дітей сама.

Отець Станіслав згадував, як глибоко тішилась його мати, коли почула, що син вибрав священицьке покликання, вступивши спочатку у 1952 році до нижчої Духовної Семінарії, а 1956 року – до вищої Духовної Семінарії Ченстоховської архидієцезії, яка тоді знаходилась у Кракові. 29 червня 1961 року отримав священицьке рукоположення з рук єпископа Здзіслава Голінського у Ченстоховській катедрі.

Після рукоположення отець Станіслав протягом 14 років працював у парафіях поблизу Ченстохови. То були часи комуністичних переслідувань, а отець Станіслав завжди сміливо сповідував, проголошував та захищав віру. Він згадував, як комуністична влада намагалась схилити його до співпраці або залякати. Усі такі спроби зустрічали відважний та виразний супротив молодого священика.

Отець Станіслав мріяв про виїзд на місії до Бразилії. Тож 1975 року виїхав до Парижа на навчання іноземних мов. Студіював французьку, німецьку та португальську мови. Однак, виїхати на місії не вдалося через  комуністичну дійсність тогочасної Польщі. Тож у липні 1978 року отець Станіслав їде служити до Федеративної Республіки Німеччина, дієцезія Аугсбург. Тут він служив понад 20 років. Уже після смерті родичі розповіли, що за активну суспільну діяльність під час служіння в Німеччині отець був удостоєний шляхетського титулу барон, а пізніше – герцог. Хоч сам отець ніколи про це не розповідав.

Маючи вже за 60 років, на початку осені 1998 року отець Станіслав приїздить в Україну до Кам´янець-Подільської дієцезії. Єпископ Ян Ольшанський призначає його настоятелем парафії святого Михаїла Архангела в Дунаївцях. Через 6 років отець Станіслав стає настоятелем парафії Святого Духа у Вінниці, а 2008 року єпископ Леон Дубравський знову призначає його настоятелем в Дунаївцях, кількома роками пізніше – у Балині на Дунаєвеччині.

Отець Станіслав був несамовито енергійною та активною особистістю. Попри свій немолодий вік будував храми, парафіяльні будинки, у більшості випадків робив це за власні кошти. У Дунаївцях отець спроектував та збудував чи не найкращий в Україні грот Матері Божої з Лурда – у цьому гроті від самого початку передбачив склеп, де і заповідав бути похороненим.

Отець Станіслав мав багато талантів, хоч мало хто про це знав. Він умів прекрасно проектувати будівлі – храми в Дем´янківцях та Балині, плебанії у Дунаївцях та Балині, грот Матері Божої збудовано за його власними детально розпрацьованими кресленнями. А ще він дуже гарно малював та виконував різьбу по дереву. У німецьких парафіях, де отець працював раніше, залишилось кілька вівтарів та амвон його власної роботи. Мріяв займатися цим і в Україні, але не було часу з огляду на будівельні роботи, які поглинали увесь його вільний час.

Отець Станіслав добре знався на музиці, грав на органі, гарно співав, а тому підтримував парафіяльний хор у Дунаївцях, дбав про його розвиток. Також отець чудово знав та любив історію.

Отець ревно виконував свої священицькі обов’язки, багато молився. Виїзд із ним завжди супроводжувався молитвою чотирьох частин Розарію. Особливо шанував Пресвяту Діву Марію та святого отця Піо.

Отець Станіслав Кшишковський відійшов до Бога 18 грудня 2015 року у віці 78 років. Лише за день до смерті повернувся з Польщі, а кілька тижнів тому відвідував Німеччину. За кермом їздив сам особисто. Можна сказати, що він просто не дозволяв собі постаріти і вести розмірений та поважний ритм життя людини похилого віку. Залишався молодим у серці та стилі життя.

Дорогий отче Станіславе!

Парафіяни з Дунаєвець, Дем´янковець та Балина, а й усіх інших парафій, де Ви працювали на Поділлі, щиро вдячні Вам за невтомний труд, за жертовність та посвяту. Храми, які Ви збудували, завжди нагадуватимуть нам та майбутнім поколінням про Вас.

Нехай Господь, якому Ви так вірно служили, обдарує Вас вічним життям та радістю у Його домі.