Я ставав перед своїм гріхом і говорив: «Не маєш наді мною влади! Тут розпоряджається Бог, і я — Його син». Протягом першого місяця почувався ідіотом. Потім сталося щось надзвичайне.

Зі стриманістю асоціації не дуже добрі. Її часто плутають із повільністю, пасивністю, бездіяльністю. А де ж у цьому повнота життя, де та доля безумства, за якою багато хто з нас так сумує? Ніби хтось нам шепоче на вухо: «Тут цього не знайдеш, тут тільки нудьга, розсудливість… це не тут, пошукай десь в іншому місці». А якщо все ж таки не довіряти цьому шепоту і, пори всі упередження, дивитися на стриманість із певною свіжістю?

Це не Божа примха

Може, насамперед, розберемося з тим голосом, що нашіптує нам, аби ми бачили в стриманості щось не дуже цікаве й не варте уваги. Хто ж хоче, щоби ми змарнували цей плід Святого Духа, який в нас живе? Відповідь на це питання здається такою простою. Є хтось, хто не любить, коли ми приносимо плоди, воліє, щоб ми були занепалими, дичками, і не плодоносили. Чому сатана так хоче цього? Коли ми приносимо плоди, то він втрачає.

Серед усіх плодів Святого Духа, які Павло перераховує в Посланні до Галатів (Гал 5, 22-23) стриманість стоїть у у кінці списку. Випадково? Не думаю, тому що у цьому  плоді є щось особливе. Те, що робить його заключним кульмінаційним етапом. Всі вісім плодів є рисами, за якими в нас можна розпізнати не аби кого, а дитину Царя. Стриманість — це дев’ята, особлива риса.

Послати нам Духа, щоби жив і приносив плоди в нас — це не Божа примха з естетичних міркувань («А тепер усі християни будуть, як дерева, які дають плоди! Як це прекрасно!»). Цей, посланий Отцем, Дух має конкретне завдання: зробити нас дітьми Бога і спадкоємцями Його царства. Це нелегке завдання. Рабів, що йшли по життю, зв’язані ланцюгами, які сліпо виконували накази жорстокого господаря через страх і примус, Він хоче зробити принцесами та принцами великого Царства. Для Нього, звісно, в цьому немає нічого складного — Він фахівець зі складних завдань; але все залежить від того, чи ми хочемо співпрацювати з Ним.

Кожен із плодів Духа, який росте в нас, є царською рисою; але стриманість, здається, є нею особливо. Дух має перед собою молоду принцесу і молодого принца, яких повинен підготувати до управління спадщиною Отця. Вони, насамперед, повинні вміти панувати над собою і над старими звичками, щоби знову не стати рабами.

Без панування над собою — ані руш

Колись я познайомився з людиною, яка розповіла мені про своє навернення. Про те, що воно не сталося раптом і всі проблеми не зникли негайно. Цей чоловік розповів мені, якою важливою для нього в боротьбі зі старим життям була стриманість: «Я ставав перед моїм гріхом і казав йому: “Ти не маєш ніякої влади над мною, тут розпоряджається Бог, і я — Його син!” Протягом першого місяця я почувався ідіотом, бо нічого не змінилося; але потім сталося щось надзвичайне. Я поступово почав повертати владу над своїм життям. Авторитет Божої дитини зробив своє».

Панування над собою — це одна з основних навичок для кожного, хто вступив у володіння Царством. Без цього — ані руш… У панування над собою вписана боротьба за гідність, яку ми отримали від Отця. Пануючи над собою, я вчуся пишатися тим, хто я такий насправді. Я не борюся з гріхом, аби заслужити гідність Божої дитини; я маю її, незважаючи на гріх, і ніщо не може цього змінити. Я борюся, бо бачу, що гріх не пасує до того, що я отримав і що є моєю справжньою автентичністю.

Дух — терпеливий учитель, тому Він насамперед почне з того, що найважливіше: навчити тебе контролювати свої звички часів неволі. Але це ще не все: кінець кінцем, ти володієш спадщиною разом з Ісусом (див. Рим 8, 17); спадщиною, якою є все добро, що має в достатку наш Небесний Отець. Стриманість, якої навчаєшся, дозволить тобі бути мудрим правителем, добрим розпорядником скарбниці, відкритої перед тобою. Чому би не почати з найменших речей, таких як: стримати іронічну посмішку, зупинитися, коли так хочеться сказати: «А хіба я вам не говорив!» Таке невелике панування великого спадкоємця Царства. Будь упевнений, це не кінець. Дух хороший учитель, і Він не зупиниться, доки не зробить тебе володарем, гідним царства Отця.

Святий Дух хоче принести в тобі свої плоди. Питання в тому, чи ти Йому дозволиш?

Марія Мідух, Deon