Літургійні читання на 17 вересня (УГКЦ)

Греко-католицький календар
Неділя по Воздвиженні.
Св. мучц. Софії і трьох її дочок, Віри, Надії й Любови

По Воздвиженні:

Апостол
Гал 2, 16-20

16 Знаючи, що людина не може оп­рав­датися ділами Закону, але тіль­­­ки вірою в Ісуса Христа, ми по­ві­рили в Ісуса Христа, щоб оправ­­да­тися вірою в Христа, а не ділами Закону. Бо жодна людина не буде оправдана ділами Закону. 17 Якщо, шукаючи оправдання в Христі, ми й самі виявилися гріш­ни­ками, то невже Христос є служи­те­лем гріха? Зовсім ні! 18 Бо коли я знову відбудовую те, що зруйнував, то роблю себе поруш­ником. 19 Адже через Закон я помер для Закону, щоби жити для Бога. Я роз­п’я­тий разом з Христом. 20 І живу вже не я, а Христос живе в мені. А що тепер живу в тілі, то живу вірою в Божого Сина, який полюбив мене й віддав себе за мене.

Євангеліє
Мр 8, 34-9,1

34 І, покликавши людей та своїх учнів, сказав їм: Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе са­мо­го, візьме свій хрест і йде за Мною. 35 Адже коли хто хоче душу свою спа­сти, той погубить її, а хто по­гу­бить свою душу задля Мене і Єван­гелія, той спасе її. 36 Бо яка користь людині, якщо придбає весь світ, але занапастить душу свою? 37 Або що дасть людина взамін за душу свою? 38 Бо коли хто посоромиться Мене і Моїх слів перед цим пере­люб­ним і грішним родом, того і Син Людський посоромиться, коли прий­де в славі свого Отця з ангела­ми свя­ти­ми!

1 Ісус промовив до них: За­певняю вас: деякі з тих, які сто­ять отут, не зазнають смерті, до­ки не по­бачать Боже Царство, що при­йшло в могутності.

Ряд.:

Апостол
2 Кор 4, 6-15

6 Бог, який сказав: Нехай із тем­ряви засяє світло! — освітив наші серця, щоби просвітити пізнан­ня Бо­жої слави в особі Ісуса Христа.
7 Цей скарб ми носимо в гли­ня­них посудинах, щоб велич сили бу­ла Божа, а не наша. 8 В усьому нас тіснять, але ми не пригноблені; ми в скрутних обста­ви­нах, але не впадаємо в розпач; 9 нас переслідують, але ми не залишені; нас принижують, але ми не вигублені; 10 ми завжди носимо в тілі мер­твість Ісуса, щоб і життя Ісуса проя­вилося в нашому тілі. 11 Ми, живі, постійно віддаємо себе на смерть задля Ісуса, щоб і життя Ісуса проявилося в нашому смертному тілі. 12 Тому смерть діє в нас, а життя — у вас.
13 Маючи ж той самий дух віри, згідно з Писанням: Увірував я, тому й заговорив, — ми віримо, тому й го­воримо. 14 Оскільки знаємо, що Той, хто воскре­сив Господа Ісуса, і нас воскресить з Ісусом та поставить разом з вами. 15 Адже все — для вас, щоби бла­го­дать, примножена багатьма, щедро принесла подяку для Божої слави.

Євангеліє
Мт 22, 35-46

35 І один з них, законовчитель, запи­тав, випробовуючи Ісуса: 36 «Учителю, яка заповідь най­біль­ша в Законі?» 37 Він же сказав йому: «Люби­ти­меш Господа Бога свого всім своїм серцем, і всією своєю душею, і всією своєю думкою! 38 Це — перша і найбільша заповідь. 39 Друга — подібна до неї: Любити­меш свого ближнього, як самого себе! 40 На цих двох заповідях три­ма­ється весь Закон і Пророки».
41 Коли зібралися фарисеї, Ісус запитав їх, кажучи: 42 «Що ви думаєте про Христа? Чий Він Син?» Вони Йому відказали: «Давидів». 43 Він каже їм: «То як же Давид у Ду­сі називає Його Господом, говорячи: 44 “Промовив Господь до мого Господа: Сядь праворуч Мене, доки не покладу Твоїх ворогів під Твої ноги?”
45 Отже, якщо Давид називає Його Господом, як Він може бути йо­­му сином?» 46 І ніхто не міг відповісти Йому ні слова, тож від того дня ніхто біль­ше не наважувався Його запи­ту­вати.